Чотирнадцятого травня Україна вшановує пам'ять українців, які, ризикуючи життям, рятували євреїв від нацистів під час Другої світової війни. Сьогодні повсюдно вшановують наших співгромадян, які визнані Ізраїлем Праведниками народів світу за їхні героїчні вчинки.
"2 тисячі 659 українців та українок (з них 217 вихідців з Рівненщини) відзначені почесним званням Праведників народів світу", – такі дані навів президент України Володимир Зеленський.
"У найтемніших обставинах, коли наші люди ще не могли знати, коли закінчиться війна, вони не зраджували найкращого, що є в серці кожного. Ризикуючи собою, вони рятували тих, кому нацисти несли загибель", – наголосив президент.
Праведник народів світу – це офіційне звання, яке надає держава Ізраїль. Є спеціальна процедура, формальні ознаки, затверджений порядок його присвоєння. Це звання запровадив ізраїльський центр "Яд Вашем" як вдячність людям, які попри небезпеку рятували євреїв під час Другої світової війни.
14 травня відзначають День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Голокосту, організованого нацистами. Пам'ятну дату своєю постановою запровадила Верховна Рада у 2021 році.
А держава Ізраїль таким рятівникам з часу закінчення Другої світової війни присуджувала звання "Праведник народів світу", вручала медаль і почесну грамоту. Їхні імена викарбовували на Горі Пам'яті в Єрусалимі, а на Алеї пам'яті висаджували в їхню честь дерева.
Меморіал Голокосту "Яд-Вашем"
На Володимиреччині під час Другої світової війни, коли нацистський режим масово знищував євреїв жили небайдужі люди, які ризикуючи всім рятували своїх односельців-євреїв. Серед них родина з Великих Телкович, яка удостоєна почесного звання "Праведник народів світу".
"Моя мати, Репетуха Параска Савівна, удостоєна почесного звання "Праведник народів світу". А її батьки – "Праведник України" (посмертно). Це відбулося у 1999 році за проханням врятованої ними під час другої світової війни Рахель Зальцман. Ця жінка все життя шукала своїх рятівників. Ще у далекому 1966-му приїжджав з охоронцем кур'єр аж із Києва у Великотелковицьку сільську раду. Діда викликали і наказали "закрити рота на замок". Мовляв, не може бути ніяких знайомих у капіталістичному Ізраїлі. І він мовчав, і вся родина мовчала, бо розуміли, чим це загрожує. Лише десь у кінці вісімдесятих, незадовго до смерті, дід наважився неодноразово розповісти про врятовоних односельців-євреїв Рахель і Берка Зальцман. Дуже плакав, згадуючи загибель інших членів цієї родини та багатьох їхніх братів за вірою. Плинув час, мінялися влади. І у 1992-му Рахель знайшла доньку рятівників і озвучила на весь світ, як її прихистили, як маленька дівчинка Паша носила їжу за річку, як її та брата взимку ховали під піччю чи накривали кожухом в покліті. Ось така історія, таке життя...", – написала про свою маму володимирчанка Катерина Діжурко.
Пам'ять про таких людей повинна жити вічно, а історії передаватися з покоління в покоління.
Як зазначив президент, Україна наслідує серця, які залишалися на боці добра та перемогли, і ніколи не пробачить тих, хто зараз відтворює ненависть ХХ століття й несе війни іншим народам. Життя переможе!
За інформацією Катерини Діжурко.
