У рамках восьмого семінару навчальної програми *TED4Ukraine2026, яку реалізує Team Europe Direct, Польща спільно з громадськими організаціями «Центр Жіночих Перспектив», благодійним фондом «Єдність за майбутнє» та «Скриня корисних справ», говорили не лише про європейську інтеграцію як політичний процес. Тож про децентралізацію без ілюзій: громади отримали повноваження, але чи отримали ресурси? Досвід реформи освіти Польщі, який важливо почути громадам в Україні.
Спікером зустрічі був Бартломей Запала: викладач, журналіст, менеджер у сфері освіти, голова фонду «Future for Europe», експерт Team Europe Direct у Польщі.
Спікер Бартломей Запала
За словами спікера, освіта є сферою, у якій Європейський Союз не має виключної компетенції. Відповідальність за освітню політику залишається насамперед за державами-членами. Водночас ЄС може підтримувати розвиток освіти на основі принципів субсидіарності, співпраці та допомоги.
«Сьогодні тривають дискусії, зокрема серед експертів і прихильників європейської інтеграції, щодо того, чи повинна існувати більш спільна європейська освітня політика та чи варто системно навчати громадян того, що таке Європейський Союз і як функціонує європейська інтеграція. Однак держави-члени досить обережно ставляться до передачі повноважень у сфері освіти на наднаціональний рівень. Освіта традиційно розглядається як важливий елемент національної ідентичності, культури та державної політики. У результаті навіть сьогодні багато громадян не повною мірою знають про права та можливості, які надає їм громадянство Європейського Союзу.
Наприклад, у Польщі учні детальніше знайомляться з питаннями функціонування Європейського Союзу та прав громадян ЄС лише приблизно у 14-річному віці, в межах окремих навчальних курсів із суспільствознавства та громадянської освіти. Це означає, що навіть у країнах, які вже понад двадцять років є членами ЄС, залишається актуальним завдання підвищення обізнаності громадян про механізми роботи Європейського Союзу та можливості, які він надає».
Окрема частина розмови була присвячена питанням, які сьогодні безпосередньо турбують громади: децентралізації, фінансуванню освіти, майбутньому малих шкіл, доступу дітей до якісного навчання та тому, чи достатньо ресурсів мають громади після передачі їм нових повноважень.
Пан Бартломей і як спікер, і як людина був щирим і досить відвертим. Він висловим свої побоювання і сподівання щодо школярів та польської молоді, і як батько двох дітей в тому числі: "...Я хочу, щоб молоді люди, з огляду на оцей вільний ринок, на цю європейську діяльність, щоб в них не було ніяких комплексів, щоб вони говорили іноземними мовами, і щоб в них не було оцих таких внутрішніх бар'єрів, які є в людей мого покоління, коли такі, як я, бояться їхати за кордон, бояться починати свою справу.
Для мене дуже важливо, щоб завдяки відкритому європейському простору, свободі пересування та можливостям, які створює Європейський Союз, ці молоді люди не мали жодних комплексів чи внутрішніх обмежень. Зараз я говорю вже як батько. І, зізнаюся, це викликає в мене певне хвилювання. Наступного року двоє моїх дітей вирушають навчатися за кордон. Мій син поїде до Італії, а донька до Данії. І ми з дружиною постійно думаємо про те, як будемо жити без наших дітей. Але водночас розуміємо, що для них це шанс здобути новий досвід, отримати якісну освіту та скористатися тими можливостями, які відкриває об’єднана Європа для молодих людей».
Як представниця громадського сектору, журналістка та людина, яка працює з темами розвитку громад, я поставила питання, яке сьогодні є актуальним і для українських громад, зокрема громад Вараського району: «Після реформи децентралізації громади отримали більше повноважень. Але разом із повноваженнями прийшли і нові виклики: утримання закладів освіти, медицини, соціальної інфраструктури. Чи був подібний досвід у Польщі? Як громади проходили цей етап? І які рішення допомогли їм не втратити якість послуг?»
Питання спікеру про адмінреформу
Польща: освітня реформа в реальному житті
Бартоломей Запала зазначив, що польський досвід також показав: навіть добре продумана реформа має складні етапи реалізації: «Теоретично це послуги, які надаються органам самоврядування в рамках державної політики. На це виділяється субвенція або фінансування з відповідних фондів, але її ніколи не вистачає для нормальної роботи навчального закладу чи органу самоврядування. Тому доводиться доплачувати».
За його словами, проблема полягає не лише у передачі повноважень, а в тому, наскільки ці повноваження підкріплені фінансово: «Органи самоврядування дуже багато витрачають на освіту. При демографічних змінах утримання школи, опалення, усі інші питання коштують так дорого, що вони вже не встигають думати про якість освіти».
Експерт навів приклад міста Кельце: «Бюджет Кельце – це 2 мільярди злотих. Два роки тому бюджет вперше перевищив цю суму. Але, якщо обрахувати всі потреби, то значна частина бюджету йде на освіту. І навіть із урахуванням державної підтримки нам доводиться додатково вкладати власні кошти».
З важливого, що прозвучало від Бартломея Запали: У 2017 році в Гетеборг під час Соціального саміту почали активно говорити про створення Європейського освітнього простору. Наразі ця ініціатива реалізується переважно на добровільних засадах, без запровадження нових міжнародних договорів чи зобов’язань. Її головна мета - підвищення якості освіти на території всього Європейського Союзу та розширення освітніх можливостей для громадян.
«Наведу кілька показників, якими Європа вже може пишатися, хоча вони водночас демонструють і певні проблеми. Майже 95% дітей беруть участь у програмах ранньої освіти вже з чотирирічного віку. Понад 40% молодих людей здобувають вищу освіту. Майже 90% молоді завершує здобуття повної середньої освіти. Є й інший цікавий показник. Близько 80% учасників програми Erasmus+ знаходять роботу менш ніж за три місяці після завершення навчання або участі в програмі. Проте водночас Європа стикається з низкою серйозних викликів. Одним із них залишається високий рівень безробіття серед молоді, особливо в окремих країнах. Наприклад, із цією проблемою тривалий час активно бореться Франція.
Ще одне важливе питання — якість освіти. Адже високі показники охоплення освітою самі по собі не гарантують високого рівня знань. Попри позитивну статистику, значна кількість учнів демонструє низькі результати під час складання іспитів та міжнародних оцінювань. Для прикладу, мої учні отримали середній результат 86 балів, тоді як середній показник з математики загалом становив лише 52 бали.
Тому сьогодні перед європейськими країнами стоїть не лише завдання забезпечити доступ до освіти, а й підвищити її якість, щоб молоді люди отримували знання та навички, необхідні для успішного життя і роботи в сучасному світі. Мова передусім про невеличкі населені пункти про села. Дуже багато дітей не мають хороших вчителів, не мають можливості поїхати вчитися в якусь кращу школу, і це призводить до того, що оцей розрив замість того, щоб зменшуватися, збільшується. І я думаю, що тут Євросоюзу ще багато чого доведеться зробити. У результаті виникає проблема освітньої нерівності. Замість того щоб скорочуватися, розрив між учнями з великих міст і учнями з невеликих населених пунктів у багатьох випадках продовжує зростати. Це стосується не лише доступу до якісних педагогів, а й сучасного обладнання, цифрових технологій, додаткових освітніх програм, вивчення іноземних мов та можливостей для розвитку талантів».
Саме тому питання рівного доступу до якісної освіти залишається одним із найважливіших викликів для Європейського Союзу.
Маленькі польські громади мають найбільший виклик
Особливо гостро, за словами польського спікера, освітня проблема проявляється у невеликих населених пунктах: «Дуже багато дітей у невеличких населених пунктах не мають хороших вчителів, не мають можливості поїхати вчитися в якусь кращу школу. І це призводить до того, що цей розрив замість того, щоб зменшуватися, збільшується».
Ця проблема, за словами експерта, стосується не лише Польщі: «Це проблема багатьох країн. Ми бачимо, що високий рівень освіти часто забезпечують приватні школи. Державні школи мають більше викликів».
На думку Бартломея Запали, технології можуть допомогти, але самі по собі вони не вирішують проблему: «Є технічні можливості: онлайн-платформи, електронні підручники, навчальні матеріали. Але я боюся того, що цими можливостями більше користуються діти, які і так мають кращі стартові можливості. Вони знають про це, їхні вчителі знають. А в маленькій школі вчитель, можливо, чув про ці можливості, але через втому чи професійне вигорання вже не хоче їх використовувати».
Освіта в Польщі також залежить від людей
Одна з головних думок експерта – реформи не працюють без людей, які готові їх рухати.
«Є програма Erasmus, є можливість міжшкільного обміну. Але знову ж таки цим користуються активні школи. Якщо немає лідерів освітнього процесу, якщо немає людей, які хочуть шукати можливості, навіть фінансування Європейського Союзу може залишитися невикористаним», – зазначив у заключній частині семінару «питання–відповідь» пан Бартоломей.
Він навів приклад зі своєї школи: «У моїй школі ми щороку їхали на тиждень до Італії. Їхав повний автобус дітей. У нас були вчителі, які цього хотіли, які шукали фінансування. Але у малих громадах часто виникає інша проблема. Я їжджу по маленьких школах, розповідаю про Європу. Діти піднімають руки і кажуть: ми ніколи за кордон не їздили. Ми знаємо, що десь там люди живуть, дивимося телевізор, але ми з батьками ніколи не були за кордоном».
Польська молодь виїжджає туди, де є можливості
Ще один важливий аспект практики реформ в Польщі – нерівність можливостей між великими містами і малими громадами. За словами експерта, якщо громада не може забезпечити якісну освіту і розвиток, молоді люди будуть шукати це в інших місцях: «Варшава розвивається не тільки тому, що це Варшава. Вона розвивається тому, що сюди приїжджають амбітні люди з маленьких населених пунктів, які не можуть реалізувати свої можливості там, де народилися».
Україна також може поділитися власним досвідом
Під час розмови торкнулися і питання, яке сьогодні особливо важливе для України: стійкості суспільства, освіти під час війни та протидії дезінформації. Бартломей Запала наголосив, що Україна має досвід, який потрібен Європі: «Я би хотів, щоб ми в нашій освіті використовували український досвід. Те, як ви говорите у школах і як ви вчите розпізнавати правдиву і неправдиву інформацію, дезінформацію».
За його словами, цей досвід народився у дуже складних умовах, але може стати важливим для інших країн: «Це ваша перевага. Але ми розуміємо, що ця технологічна і суспільна стійкість народилася у боротьбі, яка пов'язана з величезною кількістю жертв».
Замість післямови
Ця розмова ще раз показала: реформи – це не лише зміна законів чи передача повноважень. Реформа починається тоді, коли за новими можливостями з’являються ресурси, люди, які готові діяти, і рішення, які враховують реальність малих громад.
Учасниці і учасники восьмого семінару в рамках програми TED4Ukraine2026
Досвід Польщі важливий для України не тому, що його потрібно копіювати. А тому, що він показує: навіть успішні реформи проходять через складні періоди, пошук балансу і постійне питання - як зробити так, щоб людина у маленькому населеному пункті мала такі ж можливості, як і мешканець великого міста.
Зізнаюся, після цієї зустрічі в мене з'явилося ще більше бажання особисто побувати в Польщі та побачити, як на практиці працює те, про що ми говорили під час вебінару. Хочеться відвідати навчальні заклади, поспілкуватися з педагогами, керівниками громад, представниками органів місцевого самоврядування, побачити, як функціонують культурні установи, як приймаються управлінські рішення, як вибудовується співпраця між владою, освітою та громадянським суспільством.
Переконана, що жодна лекція не замінить живого спілкування та можливості побачити систему зсередини. Саме такі зустрічі дозволяють не просто переймати європейський досвід, а критично його осмислювати, розуміти, що можна адаптувати до українських реалій, а що потребує зовсім інших підходів.
Для мене, як депутатки Вараської районної ради, журналістки та проєктної менеджерки ГО «Агенція регіонального розвитку «РУНА», це насамперед можливість привезти додому нові ідеї, практичні рішення та корисні контакти, які можуть стати основою для розвитку громад і спільнот Вараського району й реалізації нових міжнародних ініціатив.
