Європейське харчове законодавство часто сприймається як набір складних правил, які потрібно «виконати, щоб потрапити на ринок ЄС». Але під час навчальної програми TED4Ukraine2026 ця тема розкрилася як значно ширша система: про відповідальність, контроль, технології виробництва і щоденну практику роботи аграрного сектору. І головне про те, чим відрізняється не лише закон, а й сама логіка його виконання.
ГО «Агенція регіонального розвитку «Руна» спільно з Вараською районною радою бере участь у міжнародній навчальній програмі *TED4Ukraine2026: серії вебінарів для представників місцевого самоврядування, влади та громадського сектору.
Шостий вебінар програми *TED4Ukraine2026, що відбувся 11 червня був присвячений євроінтеграції у сфері харчової безпеки та аграрної політики ЄС. Спікером зустрічі виступив доктор Філіп Терешкевич (Польща), фахівець у сфері європейських регуляторних політик та аграрного права. Учасники – представники ОМС та громадського сектору з усіх областей України. Цього разу було більше 50 учасників та учасниць.
Учасники і учасниці зустрічі в рамках програми TED4Ukraine2026
Як мислить ЄС: ринок як єдина система правил
У центрі півторагодинного виступу спікера базовий принцип Європейського Союзу: внутрішній ринок має бути єдиним, без бар’єрів між країнами. Як прозвучало в лекції пана Філіпа: «Євросоюз може регулювати законодавство лише в тих сферах, в яких це передбачено трактатами ЄС».
І далі ключова логіка, яка визначає майже всю систему: «Все, що може перешкоджати вільному руху товарів зараз або в майбутньому, вважається обмеженням». Це означає, що харчове законодавство в ЄС – це не ізольовані правила про продукти. Це частина великої конструкції, яка забезпечує однакові умови для всіх учасників ринку.
ГМО, селекція і насіння: де закінчується технологія і починається політика
Моє питання стосувалося генетично модифікованих організмів та сучасної селекції в аграрному секторі. Відповідь пана Філіпа була розлога і змістовна. Він зазначив, що у міжнародному контексті підходи до питання ГМО суттєво різняться. У США та Канаді такі технології широко застосовуються як інструмент підвищення врожайності та адаптації культур до умов вирощування. У Європейському Союзі підхід значно більш регульований і контрольований.
У лекції прозвучала показова думка: «Genetically modified organisms and modern selection methods in agriculture…» І далі важливе уточнення, яке змінює звичне уявлення про дискусію щодо обмеження для ГМО в ЄС: «Це не результат спротиву виробників, а результат спротиву споживачів».
Тобто мова йде не лише про технології, а про суспільний вибір і рівень довіри до харчових інновацій. Мене цікавило й питання насіння і селекційного матеріалу, який у сучасній аграрній економіці часто є об’єктом інтелектуальної власності. Це формує додатковий рівень залежності виробників від доступу до технологій і ринку.
Про важливе від спікера
Від технологій до практики: як працює контроль за дотриманням правил аграрного бізнесу в ЄС та Україні
А як працює контроль за дотриманням правил аграрного бізнесу в ЄС та Україні, зокрема на рівні аграріїв і громад? У реальності, з якою стикаються українські громади, аграрні роботи часто виконуються без формалізованого інформування всіх зацікавлених сторін – наприклад, влади, пасічників чи сусідніх господарств. Такі ситуації можуть вирішуватися локально або ставати предметом конфліктів уже після факту.
У європейській системі така практика має іншу логіку. Аграрна діяльність розглядається як частина регульованого середовища, де важливими є не лише результати виробництва, а й дотримання процедур взаємодії між учасниками ринку. Це включає повідомлення, простежуваність дій і відповідальність за потенційний вплив на довкілля та суміжні виробництва.
У разі порушення таких правил застосовуються механізми контролю, які можуть бути як адміністративними, так і фінансовими. Рівень санкцій залежить від країни ЄС і характеру порушення, але на практиці це не символічні штрафи.
У країнах ЄС за порушення аграрних або екологічних вимог фермер може отримати, наприклад: адміністративні штрафи від кількох сотень до десятків тисяч євро (у складних випадках і більше), або втрату частини чи всіх прямих аграрних дотацій у межах Спільної аграрної політики (CAP), а в серйозних випадках – тимчасове виключення з програм державної підтримки ЄС.
У системі ЄС це працює як головний інструмент впливу: не лише покарання, а й економічні наслідки через доступ до фінансування. Логіка проста: якщо ринок є спільним, то і правила поведінки на ньому є однаковими для всіх, а контроль за їх виконанням - це частина самої системи функціонування аграрної політики.
Копчені продукти і «ціна переходу на стандарти»
Ще один пласт виступу і «питання–відповідь» стосувався того, як європейські стандарти впливають на традиційні виробництва. У лекції згадувалися складнощі, які виникали у малих виробників копчених продуктів під час переходу на нові вимоги безпечності. «Було дуже багато проблем з тим, щоб виробників переконати перейти на нові стандарти». Цей приклад показує типову для ЄС ситуацію: навіть традиційні продукти мають відповідати єдиним правилам безпечності та контролю якості, незалежно від масштабу виробництва.
Живий епізод: українські продукти і логіка європейської реєстрації
Під час обговорення теми європейського регулювання харчових продуктів і захисту назв походження виник і більш неформальний, але показовий епізод. Одна з учасниць поставила спікеру запитання про те, які українські продукти, на його думку, могли б бути цікавими для реєстрації в межах європейського законодавства та системи захищених географічних зазначень.
У відповідь доктор Філіп Терешкевич згадав український продукт – сало, яке є добре впізнаваним і має сильну культурну асоціацію. Водночас він зауважив, що сало не є винятковим продуктом однієї країни, адже подібні продукти споживаються в багатьох кухнях світу, але в кожній країні вони мають свої специфічні рецепти, форми та традиції споживання.
Саме ці відмінності, за його словами, і становлять основу європейського підходу до захисту та реєстрації традиційних продуктів. У межах законодавства ЄС гастрономічні особливості, спосіб виробництва та територіальна прив’язаність можуть бути зафіксовані як елемент культурної та географічної ідентичності продукту. Відтак і українські традиційні продукти можуть розглядатися як потенційні об’єкти для реєстрації в європейській системі захищених найменувань походження, за умови належного опису їхніх унікальних характеристик і зв’язку з регіоном виробництва.
Спікером зустрічі виступив доктор Філіп Терешкевич (Польща), фахівець у сфері європейських регуляторних політик та аграрного права. Учасники – представники ОМС та громадського сектору з усіх областей України. Цього разу було більше 50 учасників та учасниць.
Чому такі події важливі для українців?
Лекція в межах TED4Ukraine2026 показала ключову річ: європейське харчове законодавство – це не набір технічних норм, а система взаємної відповідальності і однакових правил для всіх учасників ринку. І, коли ця система накладається на український контекст, стає очевидно, що євроінтеграція – це не лише про закони в кабінетах і кулуарні домовленості, а про те, як фактично організоване виробництво їжі, взаємодія між людьми і довіра до ринку на рівні громад.
Єврозакони - це про правила гри.
Від авторки: У контексті євроінтеграції України ці питання перестають бути суто теоретичними. Йдеться про майбутній доступ українських виробників до європейського ринку, правила виробництва, вимоги до контролю і зміну підходів до аграрної діяльності загалом. Європейська модель не обмежується встановленням стандартів. Вона формує цілісну систему, де технології, безпечність, ринок і відповідальність працюють разом. І саме тому адаптація до неї – це не лише зміна законодавства, а й зміна практики щоденної роботи в аграрному секторі.
* TED4Ukraine2026 — це міжнародна освітня програма з євроінтеграції, що реалізується у партнерстві українських та європейських експертів і спрямована на посилення спроможності громад у впровадженні політик ЄС. Організатори: БФ «Єдність за майбутнє», ГО Центр «Жіночі перспективи», ГО «Скриня корисних справ».
