Ініціативна група з депутаток, громадських діячок, акторок театру та кіно, викладачок та інших жінок вирішили започаткувати Всеукраїнський день української хустки. Тож в перших числах грудня з'явилась у мережі інтернет інформація щодо відзначення Дня української хустки 7 грудня, в день релігійного свята – Катерини. Оголошений з цієї нагоди флешмоб #зробифотозхусткою, #українськахустка миттю розлетівся соцмережами та викликав неабиякий ажіотаж серед користувачів фейсбуку.
Ця подія покликана об’єднати жінок різного фаху, віку та національності зі спільною метою зберігати та відновлювати українські традиції. Адже саме хустка з давніх-давен в українських сім’ях слугувала оберегом, символом любові й злагоди.
– А чому б і ні, – подумала я і закликала всіх друзів і знайомих через групу Володимиреччина культурна долучитись до цієї колоритної акції. Вказавши хештег #мояхустка, щоб якось вирізняти наших учасників серед безлічі інших, знайшла в свіжих архівах світлини свої та своїх доньок у хустках (а їх у мене не бракує) та стартувала першою.
Тож, трохи перемежовуючи цікавою інформацією про хустки, познайомлю з учасниками хусткового флешмобу.
Це маленька учасниця, але не найменша.
Хустка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.
Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили на всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
На світлині - учні Зеленівської загальноосвітньої школи 1-2 ступенів. Окрім цієї світлини на їх сторінці у фейсбук є ще з десяток. І початківці, і учні середніх та старших класів разом з педколективом сфотографувались у хустках!
Учні та педагогічний колектив Зеленівської ЗОШ 1-2 ступенів теж флешмоблять з хусткою
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки.Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.
Це світлини зі сторінки Олени Муравинець, директора Каноницького сільського будинку культури. ЇЇ аматорки-вокалістки на свої виступи щоразу підбирають інші кольори хусток. Тож синя у них не єдина, але виглядає колоритно, еге ж?
Варто сказати, що хустки в житті поліщуків завжди були на особливому місці. Їх у шафі (а колись – у кухрі) було багато: малі й великі, з квітами та орнаментами, різнокольорові й однотонні, тонкі й пухові, призначені для свята й будніх днів.
Отак, як на світлині «садківців» з Канонич! Тут вихователька Наталія Ящук з дітлахами позують, наче моделі подіуму!
Йдучи до церкви, кожної неділі, поліщучка витягала з шафи хустки, і, мабуть, по-своєму настрою підбирала собі ту, яка усміхалась до неї. У шафі вони зазвичай мають окрему поличку і складалися вчетверо.
Мабуть, так і є у відомої мисткині з Вараша Світлани Тиндик.
Наші бабусі, наші мами та й ми теж, любимо їх не тільки вив’язувати на голові, а й просто розглядати! Ще й досьогодні старші жінки радіють від того, що мають їх так багато!
Фольклористи з села Балаховичі у автентичних хустках (тонкий льон з вишивкою)
Перебираючи в пам’яті моменти з життя, я розумію, що, любуючись хустками, я згадую лише найприємніші моменти.
Аматори Ромейок доєднались архівними світлинами до флешмобу
Тому до кожної учасниці флешмобу велика шана, бо лише вони знають, як ця хустка прийшла до рук, яка її історія, хто її подарував чи купив, як вона скрасила настрій. Всі вони - обереги, тому і таке шанобливе ставлення до них.
А може, отой духовний зв’язок між мамою і дитиною такий міцний, що й смаки, й думки у дівчат однакові?
Хустка — оберіг. Вона не тільки пасує кожній дівчинці чи жінці, вона передає якесь невичерпне тепло, додає позитивної енергії та впевненості, захищає, вона пахне Україною, багата традиціями та ментальністю!
На світлині завклуба села Новаки Оксани Босик - аматори села підтримують флешмоб і насолоджуються шиком у барвистій хустці.
А ще, окрім хустки, в Україні вважається традиційними інші головні убори:
Намітка — елемент традиційного вбрання українських заміжніх жінок. Різновид головного убору для виходу в люди у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини, довжиною до 5 м, шириною близько 50 см, який зав'язували навколо голови поверх очіпка або кибалки. Виготовлялася переважно з льону, рідше — з бавовни, конопель або шовку. Часто зав'язувалася на пишний бант ззаду. Мала оберегове значення. Інші назви — наме́тка, пере́мітка, намитець, серпанок, рантух, склендячка.
У княжу добу жінки накривали голову обрусом — прямокутним шматком полотна розміром 2 м на 40-50 см білого або пурпурового кольору з прикрашеними кінцями. Існувало два способи пов'язування обруса: його накидали на голову, залишаючи шию вільною або обмотували навколо шиї під підборіддям. Перший спосіб ношення побутував на Бойківщині ще на поч. XX століття.
Очіпок (очепок, чепець, чіпець, каптур, капор, чепак, керпа) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у стародавній Україні. Розрізняють твердий очіпок — шився на зразок шапки, на підкладці — та м'який очіпок (чушка). який одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.
Отут, на світлинах, не заради самореклами, а чисто інформативно, є і очіпок, і бандана, і хустка, повязана "наокола" - святкова.
Сьогодні стала модною Бандана (фр. bandana, від bande «пов'язка, стрічка») — головний убір у вигляді хустини великого розміру, підв'язаної зазвичай позаду голови. Традиційно бандани виготовляють з різнокольорових легких тканин, часто з візерунками.
В Україні вона теж прижилась. А у ЗСУ це є офіційним головним убором.
Але погодьтеся, хустка пасує до всього і всім!
Тут неважливий вік і пора року!
Тамара Снітка, працює в поліції, але теж підтримала флешмоб!
Ну і , на завершення, як і обіцяла - найменшенька флешмобівка в українській хустці! Це дівчинка з села Степангород. Її мама, Олена Міхеєва, також доєдналась до флешмобу!
А чоловіки не гірші! І вони туди ж! Так пофлешмобив Петро Козій з Тернопільщини:
Отак вдала ідея народила нове українське народне свято.
Цікаво, що ні по соціальному статусу, ні по віку, ні по фаху обмежень у цьому святі не існує!
Ось адвокатеса з Києва Олена Бура з нами теж:
Ось політологиня, доктор філософських наук зі Львова Антоніна Колодій зацікавилась нашим флешмобом:
Пані Антоніна теж з нами і хусткою :)
Я особисто дякую всім, хто долучився до флешмобу з хусткою. Ця подія, я впевнена, у кожного залишить приємні спогади! Хустка й надалі не забуватиметься та не вийде з ужитку, а свято приживеться.
