З квітня минулого року почав діяти Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який регламентує використання мови у культурі, музиці, кіно і навіть у бізнесі, а також у громадських місцях. Досі Закон має як прихильників, так і тих, хто із його тезами не погоджується. В українському суспільстві час від часу продовжують спалахувати скандали на цьому ґрунті.
Один із таких стався нещодавно, коли водій автобуса «Київ – Рівне» не дійшов згоди із двома пасажирками (волонтерка і боєць Збройних сил України) через те, що в салоні для присутніх йшов російський серіал. Володимирець.City поцікавився у місцевих перевізників, чи мали вони схожі проблеми з російським шансоном і фільмами.
Адже недавно ще один інцидент трапився в автобусі одного з районних маршрутів, коли водій не розумів чого від нього хочуть і навіщо йому вимикати музику улюблених російських виконавців.
Після цього ми й вирішили розібратися у темі, щоб зрозуміти, чи вправі пасажири вимагати вимкнути чужомовну музику і чи зобов’язані перевізники забезпечувати свій пасажирський транспорт україномовним музичним і кіноконтентом.
Людмила Качинська, перевізник:
– Таких проблем ми ніколи не мали. Ніхто ніколи нам не говорив і не зазначав, яку музичну продукцію можна чи не можна вмикати в салонах наших автобусів. Та й нащо нам щось говорити, якщо ми самі патріоти і самі розуміємо, що доречно, а що ні.
Ми перевозимо учасників бойових дій безкоштовно, тому тим паче ситуацію напружувати не варто – хоча б з поваги до них. І завжди наголошую це своїм водіям. Флешок з фільмами чи музикою водіям не видаємо, вони самі собі вмикають радіо, шукають цікаві хвилі. І все.
Ми поважаємо свою країну і її захисників. В кожному моєму автобусі висить табличка з інформацією про перевізника із зазначеним номером телефону.
Жодного разу ніхто не звертався до мене з претензією стосовно мови музики в салоні. Трапляється хіба, що якийсь пасажир їде в нетверезому стані, то водій зробить йому зауваження, а він одразу мені дзвонить на водія жалітись, що той, мовляв, його ображає. Але ж повен салон людей, май повагу до них, поводь себе пристойно і водій тобі зауваження робити не буде.
Наша організація має багато дальніх рейсів. Щодня перевозимо безкоштовно до 20 учасників бойових дій – це 4-5 безкоштовних за один рейс.
Щоправда, держава нам повинна відшкодовувати кошти, але на жаль, цього нема. Наразі РДА з нами ніяких договорів не укладала стосовно відшкодування безплатного проїзду для учасників бойових дій.
Я ще у 2017 році занесла звітність по перевезенню УБД поіменно, там сума була на 380 тисяч гривень відшкодування. То ці документи досі там без розгляду й лежать. Місцевий депутат звертався із цим питанням і в обласну адміністрацію. Але все безрезультатно. Так само і стосовно відшкодування пільгового перевезення людей з обмеженими можливостями і дітей з багатодітних сімей. І це не лише нам не відшкодовує держава, загалом така ситуація зараз скрізь. В 2015 році востаннє підписувався договір, ще по примісту щось там відшкодовувалось із місцевого бюджету.
Микола Воробей, перевізник:
– Я не в курсі, в зв’язку з чим піднімаєте таке питання, адже подібних проблем ми не мали. А взагалі думаю, що часто все, що розповідає нинішня преса, особливо популярні телеканали – то все туман, щоб людям очі і голови задурити. Кожна людина мала б в першу чергу думати про себе і займатись собою, своїм інтелектом і своєю душею, а не забивати голову дрібницями.
Василь Усович, перевізник, Вараш:
– Ніколи проблем із мовою музики чи фільму, що вмикаємо для пасажирів під час перевезення, ми не мали.
Наша позиція така: у всіх людей свої смаки і вподобання. Музика чи фільм комусь може не сподобатись, когось це може дратувати, хтось хворий або втомлений, щоб під час поїздки це чути і бачити.
Тому орієнтуємось на тишу в салоні, або ж водії вмикають тихенько радіо. Років з п’ять тому одна пасажирка поскаржилась на водія, що у неї дуже боліла голова і їй заважав фільм в салоні.
Власне, це також посприяло тому, аби ми заборонили вмикати фільми в салонах своїх автобусів під час перевезення пасажирів. Виключення хіба інколи можемо зробити, якщо перевозимо дітей.
Що про це говорять правники?
Суддя-спікер Володимирецького районного суду Олена Іванків зазначає:
– Як пасажир я волію їхати в тиші і не потребую жодного музичного супроводу, радіо – чи відеотрансляцій. І проблема тут не тільки і не стільки в мовному питанні. В громадському транспорті їдуть люди з різними уподобаннями і скласти прийнятний для всіх плейлист просто нереально. Крім того, людина може бути в пригніченому стані, задумана, зосереджена, роздратована, та просто хвора, і не потребуватиме жодної, навіть найкращої музики.
В сучасному світі це питання вирішується дуже просто – у кожного в кишені є гаджет, додайте найпростіші навушники, і насолоджуйтесь всю дорогу вашою улюбленою музикою, фільмом, грою чи аудіокнигою.
До речі, в США та європейських країнах ви не почуєте музики в громадському транспорті чи у шкільних автобусах, там цінують особистий простір кожного.
З точки зору українського законодавства питання аудіо – та відеоконтенту на транспорті регулюється відразу декількома Законами України – «Про транспорт», «Про захист прав споживачів» і найновішим Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Цей нормативний акт був прийнятий 25.04.2019 року і викликав неабияке збурення в суспільстві. Відразу хочу підкреслити, що він регулює правила функціонування державної мови виключно в сфері суспільного життя, а в приватному житті кожен з нас може спілкуватись будь-якою мовою.
Стаття 36 Закону встановлює, що послуги у сфері транспорту в Україні надаються державною мовою. В законі чітко зазначено, що державною мовою надається інформація про рух транспортних засобів, оформляються інформаційні табло, оголошення, повідомлення, ця мова використовується у диспетчерській та довідковій службах, державною мовою виконуються назви аеропортів, станції та ін.
Також закон каже, ще мовою обслуговування пасажирів у транспорті є державна мова. На прохання пасажира його індивідуальне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін.
Що стосується демонстрування фільмів – ст.23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» каже, що мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова. Фільми іноземного виробництва повинні демонструватись з українським дубляжем, а в окремих випадках – із субтитрами.
Співзвучні з цим також ст.4-1 Закону України «Про транспорт» та ст.30 Закону України «Про захист прав споживачів», які теж вказують, що мовою обслуговування споживачів, в т.ч. і мовою послуг на транспорті в Україні є державна мова.
У зв’язку з цим виникає питання: чи є музичний супровід поїздки в маршрутному таксі чи в таксі, а також демонстрування фільмів під час поїздок «послугою на транспорті»?
Питання є дискусійним, і напряму законодавством не регулюється.
