32-річний Віталій Ткачук із Вараша ніколи не думав, що зможе мати свій бізнес. Працював у магазині автозапчастин звичайним продавцем, радив людям, що краще взяти, за 3 роки зрозумів різницю у різних брендах, добре орієнтувався у відношенні ціни та якості товару. Може, так було б і досі, якби не зміна власника магазину. Чоловіки мали дрібні непорозуміння у роботі, тож Віталій вирішив звільнитися.
Для нього це стало своєрідним трампліном для відкриття власної справи, бо ж кошти на утримання сім'ї десь треба було брати.
Віталій Ткачук з дружиною
Заручившись підтримкою друзів, Віталій наважився на створення власного магазину автозапчастин. І хоч відкриття бізнесу втрапило якраз на оголошення карантину, нині магазин «Автоексперт» вже має купу вдячних клієнтів, а Віталій з командою планує рости у справі далі.
10 тисяч доларів і сильна підтримка
Відкрити власну справу – непросто, ще й коли ти зовсім не маєш досвіду у такому ділі. Все, що з'являється у голові – купа грошей, яку невідомо де взяти, а ще – картинки з різними страхами. Проте чоловіку вдалося все це здолати.
– Я все життя, коли дивився на людей, які розпочинали власну справу, вкладали купу грошей у це, бачив їх героями, бо для мене це було щось недосяжне, – розповідає Віталій.
Він та троє його друзів – це та команда, яка нині працює на магазин автозапчастин «Автоексперт».
– Я наважився відкрити свою справу завдяки сильній підтримці, яку мав: ті, хто був навколо мене, допомагали фізично, морально, фінансово. Коштів не було.
Віталій та троє його друзів – Олександр, Антон та Андрій
Для створення магазину нам потрібно було близько 10 тисяч доларів. Тож ми позичали гроші у багатьох друзів. Ну, і люди, які згодилися на позички, знали, як сильно ми любимо цю справу та наші мотиви – не просто продавати, а допомагати людям, якісно вирішуючи проблеми з автівками..
Думаю, якщо мати за спиною сильну команду, можна починати будь-що.
Якихось проблем при відкритті нашого магазину ми не мали: розуміли, як все має бути. У нас була команда, вірю, з нами був Бог, і Він бачив наші плани, що ми хочемо допомагати людям, тож так і почалася наша справа. Правда, коли почався карантин, почалася паніка. Ми відкрились 6 лютого, а в першій половині березня вже почався карантин. І ринок, де знаходиться наш магазин, зачинили.
Карантин змусив попрацювати над соцмережами
Пандемія стала для багатьох несподіванкою. Не готовими до обмежень виявились навіть ті, хто багато років працював на ринку. Проте і тут у хлопців все склалось інакше.
– Карантин став для нас більше моральним випробуванням, а не фінансовим. Так, ми переживали, як все складеться, бо ж лише відкрилися – і тут обмеження. Але, як виявилося, у сфері фінансів ми не постраждали. Бо автівки у людей ламалися, дороги ж не ремонтувалися, люди їздили і всяке траплялося. Тож і запчастини все одно їхали – з України та з-за кордону. Ми постійно консультували людей, бо ж я маю понад 3 роки досвіду у цій сфері, мій напарник – близько 7.
Також ми зробили опцію доставки, тож коли хтось щось замовляв, ми доставляли адресно, хоч магазин і був зачинений. Також ми перейшли в онлайн, задіяли соцмережі, створили спеціальну сторінку магазину. Раніше цим особливо ніхто не займався у нашому місті, тож для нас це був крок у невідоме. Я змушений був переймати досвід у колег з інших міст, які вже працювали у такому, багато чому навчився, зрозумів принципи роботи. Скажу, що онлайн-магазин нам дуже допоміг у спілкуванні з клієнтами.
Як створювався магазин
Оформлення, оренда приміщення, налагодження зв'язків із постачальниками, дефіцит товару – Віталій каже, що попри деякі складнощі, з якими довелося зіткнутися, якихось великих проблем не було.
– Історія така. Я мав деякі непорозуміння із новим власником магазину, тож звільнився, а за кілька днів оформився як ФОП, зареєструвався у всіх постачальників, з якими працював раніше. Вони ж усі мене добре знали, бо я з ними тісно співпрацював. Тож мої клієнти вже за декілька днів могли замовляти товари у мене. Поки, правда, лише замовляти та чекати на доставку. До речі, ще один момент: постачальники, знаючи нашу історію, пішли нам назустріч – давали нам товари на продаж з відтермінуванням у виплаті за нього, автогуму давали у продаж просто без грошей, на віру. Це теж дуже нам допомогло. Кажу ж, що хороші відносини з людьми – безцінні.
Усе оформлення зайняло зовсім мало часу – 10 днів, а найдовше ми оформляли магазин.
Цікава ще історія з приміщенням. Ми просто проходили повз і побачили оголошення про оренду, буквально за 10 метрів від того магазину, де я працював раніше. І коли ми вже оформляли документи, спілкувалися із власником, він розповів нам цікаву історію. Виявляється, відразу після того, як ми домовилися про оренду, до нього телефонувала дівчина і пропонувала втричі більшу ціну за це приміщення, ніж давали ми. Він сказав, що якби не домовився з нами, то віддав би приміщення їй. Але домовленість дорожча грошей. Ми в цьому переконалися.
Були у нас і ляпи, без них не обійшлося. Коли ми почали вже займатися вивіскою, вітриною, рекламою, зробили все це, подивилися всі разом і зрозуміли: не те. Жодному з нас оформлення не сподобалося. А ми ж вклали гроші у банери, перфоплівку, візитки. Довелося переробляти. Нам тоді ще і місяця не було.
Команда друзів та склад на 350 тисяч гривень
– На тій же роботі, з якої я звільнився, працював менеджер Андрій, з яким ми здружилися у процесі роботи. Тож він пішов звідти за мною. Коли ми, до речі, вже почали працювати разом, то зрозуміли, що не справляємось. Тож взяли в команду Сашка, який нині усьому успішно вчиться. А так спочатку я сам оформляв документи; допомагав з усім мій добрий друг Антон, який теж з нами в команді, займається фінансовою частиною та розвитком справи.
Фактично за 3 тижні ми все зробили: у нас вже був магазин із складом запчастин на 120 тисяч гривень. Але зрозуміли, що того мало, бо полиці таки були напів порожні. Тож ми допозичали ще десь 80 тисяч гривень, аби збільшити асортимент. На сьогодні це вже склад на 350 тисяч гривень, куди ми вклали і зароблені з обороту кошти. І якщо сьогодні закупити якусь групу запчастин, то нам нема куди її покласти.
Тож маємо плани розширюватися. Працюємо лише пів року, але вже, окрім розширення, хочемо відкрити і якісний сервіс СТО.
Коли бізнес – щоб допомогти, а не «втюхати»
– Ми займаємося продажем автозапчастин, – щиро розповідає бізнесмен. – Проте це не просто продаж заради того, щоб продати. Ми намагаємося людям допомогти. Навіть маємо свій девіз – «Ми любимо Ваше авто!». Тож не важливо, що сталося з автівкою наших клієнтів: чи то щось вийшло з ладу, чи просто водій десь застряг на дорозі – ми намагаємося допомогти по ситуації. Не просто продати щось, аби заробити.
Звісно, наш магазин – не єдиний у місті.
«Конкуренти» – спочатку я так називав тих, хто займався такою ж справою, як і я. Але коли минуло пів року, почав називати їх колегами. Бо ж вони теж люди, теж працюють, хочуть щось заробити. Та й автівок у нашому місті стає все більше, не меншає точно, тож, я думаю, роботи вистачить для усіх.
Головне – людям старатися допомогти, а не «втюхувати».
Люди поруч – найцінніший ресурс
Сьогодні Віталій у роботі щодня стикається з різними людьми. Це нові знайомства, які часто переростають у дружні зв'язки. Так, він має постійних клієнтів, з якими часто зустрічається і поза роботою, на дозвіллі, які вже стали друзями.
– Скажу, що раніше я не надто цінував спілкування з людьми, не був надто дружелюбним, але Бог змінив це. Тож через цю роботу я маю багато нових знайомств та друзів.
Що найчастіше купують? Та по-всякому буває. Але, певно, найбільше, таки деталі ходової частини автомобіля. Бо в нас ви ж знаєте, які дороги: хочуть ремонту, а його нема. Тож часто це саме ходова. Ще колеса, акумуляторні батареї.
Найскладніше для підприємця, думаю, – це бути одному. Він може мати купу грошей, товару, гарно облаштоване приміщення, рекламу, але бути з усім цим наодинці – дуже складно. Думаю, в нас все вийшло завдяки командній роботі, де кожен має свою сферу відповідальності. Мати поряд людей, яким ти довіряєш, яких ти любиш – коштує більше, ніж усі ті вкладення, які доводиться робити. Люди поруч – найцінніший ресурс.
Якогось рецепту успіху на кризові періоди не маю. Думаю, що прогрес, ріст у своїй справі – наше все.
Не стоїш на місці – буде діло, а якщо нічого не змінюється, то чекати якихось результатів і не варто.
