Два дні провів у зустрічах зі школярством та вчительством Володимирця відомий земляк, науковець, Юрій Шевчук, який гостює на малій батьківщині. «Мотиваційні зустрічі» – спільний проєкт місцевої «Просвіти» та гостя з Америки. Про «Мовну шизофренію» та історію особистого успіху Юрія Шевчука говорили на зустрічах у Володимирецькій першій школі та в районному колегіумі.

Мовознавець, політолог, публіцист, журналіст, кандидат філології, магістр політичних наук, лектор української мови в Колумбійському університеті (Нью-Йорк, США). Народився 5 квітня 1961 року у Володимирці, де й закінчив із золотою медаллю Володимирецьку середню школу.

Юрій ШевчукЮрій ШевчукАвтор: Людмила Босик

Вивчав англістику в Київському державному університеті ім. Шевченка та політичні науки в університеті «Нова школа суспільних досліджень» у Нью-Йорку. 22 роки викладав українську на літній школі Гарвардського університету, а з 2004 року постійно працює в Колумбійському університеті. Також викладає українську в Єйльському та Корнельському університетах.

Автор популярного підручника для американських університетів «Українська для початківців», член Асоціації славістичних, східноєвропейських та євразійських досліджень, Американської асоціації викладачів слов'янських та східноєвропейських мов, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (США), Української вільної академії наук (Нью-Йорк), Національної спілки кінематографістів України та Української кіноакадемії.

У 2004 році Юрій Шевчук заснував і з тих пір незмінно керує Українським кіноклубом Колумбійського університету – єдиний поза межами України постійний форум українського кінематографу, що пов’язує українських кінематографістів зі світом.

Окрім рідної української, Юрій Шевчук вільно володіє англійською, польською, російською, а також добре спілкується, читає й пише іспанською, італійською та французькою мовами.

Зустріч в колегіуміЗустріч в колегіуміАвтор: Людмила Босик

Юрій Шевчук щороку навідується у рідні краї, аби поповнити свій інтелектуальний інформаційний ківш та порелаксувати. Виключенням став минулий, карантинний рік. Але цієї весни пан Юрій відновив свою хорошу традицію – гостину до родини. Тож районній «Просвіті» вдалося під час перебування пана Юрія на малій батьківщині погодити спільний проєкт – мотиваційні зустрічі «В Україні про Україну по-українськи».

Гість Володимирецької «школи серед каштанів»

І у кінці травня за сприяння Управління соцсфери Володимирецької тергромади та особисто Вадима Друзя, Світлани Дуляницької та Анатолія Остапенка з науковцем-земляком зустрілись випускники та педагоги двох навчальних закладів Володимирця: школи №1 і районного колегіуму.

Гість Володимирецького колегіуму
«Мені допомогли стати українцем. Мене називали «бандьорою», хоч я тоді й не знав, хто це»

«Твоє завтра: вартість успіху»

Юрій Іванович розказував слухачам про історію свого успіху, про самомотивування та пошук свого призначення, про різницю свідогляду українців та американців.

За словами пана Юрія, ще десяток років тому у Гарварді була мода і попит на викладання української мови. Наразі вже жодного студента-іноземця на вивчення україніки там нема.

«Українська ідентичність у педагогіці середньої школи. Як викладати Україну сьогодні?»

Професор Колумбійського університету (Нью-Йорк, США) з більш як 35-річним досвідом праці в університетах України та Сполучених Штатів, поділився думками про те, як викладачі школи можуть говорити про Україну, українців, їхню ідентичність, мову, історію й культуру, як критично аналізувати і викривати ідеологічну спадщину совєтської імперії, як говорити про українство так, щоб це було цікаво, модерново і захоплювало уяву учнів.

Зустрічі в обох закладах пройшли у форматі невимушеної розмови й відповідей на питання школярської і вчительської авдиторії. Гість презентував слухачам авторські книгодруки – дослідження «Мовна шизофренія. Quo vadis, Україно», що свого часу спровокувало загальнонаціональну дискусію в Україні, та переклад «Колгоспу тварин» Джорджа Орвела, одного з засадничих текстів західної літератури. Забіжу наперед і скажу, що ці книги автор з дарчим написом подарував обом шкільним бібліотекам.

Збоку видніше – в Україні дискримінують рідну мову

За словами Юрія Шевчука, він і сьогодні вражений тим, що в Україні питання української державної мови у суспільстві досі грає другорядну роль. Він упевнений, що інстинкт самозбереження нації полягає саме у мові. Юрій Шевчук переконаний, що більшість громадян України – україномовні, але їх дискримінують за мовною ознакою. Вчений обурюється, що навіть Перший національний телеканал практикує «мовну шизофренію», тобто в ефірі державного мовника є двомовність.

«Цілі інституції, починаючи з українського уряду, беруть пряму участь у політиці дискримінації українців, які говорять українською мовою. Найвищі очільники уряду щоденно i безкарно порушують Конституцію. Йдеться саме про публічну сферу, а не про приватну».

Нам кажуть: про це не можна говорити, бо це, мовляв, розділяє країну. На мій погляд, розділяє країну не порушення цієї величезної проблеми, а її існування, адже вона унеможливлює саме приєднання України до Європи, побудови в Україні справедливого суспільства, вільного від корупції, зокрема й корупції духовної. Це становище не сумісне з правами людини і европейськими цінностями. Нам, навпаки, треба порушувати це питання скрізь і всюди, щоб якнайшвидше вирішити його і нарешті позбутися цієї ганебної спадщини російського гноблення, – переконливо стверджує Юрій Шевчук.

Авторський підручник Юрія Шевчука «Українська для початківців» для студентів західних університетів та самоуків (2013 рік) вже як офіційний прийняли до викладання в Гарвардському університеті. Сама пригадую, що у 1992 році при вступі до ВУЗу в основному на підготовці до іспитів послуговувалась книгою «Історія України» Ореста Субтельного. Виявляється, у Україні переклад книги з’явився саме завдяки Юрію Шевчуку.

А ще він, завдяки своєму полемічному інтерв’ю на сторінках газети «Нью-Йорк Таймз», найвпливовішого у світі видання, переконав весь англомовний науковий світ відмовитися від російського варіанту написання назви столиці Kiev; тепер усі пишуть Kyiv.

Насамкінець нашого спілкування Юрій Іванович поділився радістю – другого червня в Нью-Йоркському видавництві «Гіпокріні Букс», виходить «Українсько-англійський комбінаторний словник» Юрія Шевчука, що не має прецедентів у світовому словникарстві.

У Володимирці – згадки про дитинство та смачний шкільний борщ

Гість Володимирця і рідної школи «серед каштанів» згадував свої шкільні роки та їх моменти, зі щирою усмішкою пройшовся коридорами та класними кабінетами школи №1 з директором-екскурсоводом пані Світланою Дуляницькою. Згадував навіть парти, за якими вчився своєї і чужої мови, математики, інших наук, в яких був досить активним.

У колегіумі, окрім спілкування з учнівським та вчительським гуртом, посмакував по-домашньому приготовленим борщем та салатом з типового меню школярів. По завершенню зустрічі з десяток «чомучок» ще півгодини засипали гостя конкретними запитаннями та фотографувались «на згадку».

«Коли ми говоримо «Франція», то завжди маємо на увазі французьку мову і маємо на увазі її абсолютно домінантне становище в державі. Коли ми говоримо «Німеччина», відбувається подібна логічна зв’язка. Коли ми говоримо «Росія», то так само. Хоча Росія — країна, зліплена шляхом історії кривавих завоювань, iз надзвичайно різних, часто ворожих собі культур, релігій, тяжко сумісних історичних досвідів. Але і тут мова об’єднує. Нам дуже агресивно пропонують дивитися і розуміти Україну поза мовою. Тобто нам пропонують фікцію, яка або в історії не існувала, або якщо й існувала, то ніколи не призводила до сильної життє­здатної держави»

Коментарі учасників:

Оксана Городна, завідувачка кафедри української мови і літератури Володимирецького районного колегіуму:

– Зустріч з Юрієм Івановичем Шевчуком пройшла, без применшення, на одному подиху. Незчулися навіть, як пролунав дзвоник, бо професор, від якого ждали якоїсь академічності, навіть про складне говорив просто, невимушено, доступно і переконливо. Зокрема про роль мови у становленні людини та самовираженні себе і своєї національної ідентичності. Звісно, про такі серйозні речі ми теж говоримо на уроках. Але коли це звучить з уст людини, яка в інших умовах, на іншому континенті здобула такий авторитет і, по суті, створила себе, то для старшокласників, які стоять на порозі самостійного життя, це по-особливому важливо. Уже після зустрічі учні ділилися враженнями – і всі задавалися питанням, як можна, будучи в іншій країні, змогти стільки зробити. Багато мовилося про життєвий шлях нашого гостя та як він опинився на американському континенті. А зійшлися на тому, що коли у людини є мета в житті і вона досягає її наполегливою працею, то успіх не забариться. Імпонує й те, що десять років Юрій Іванович самотужки працював над створенням українсько-англійського словника. Ця книга, створена вченим-земляком, невдовзі має вийти, і діти радувалися цьому.

Богдана Прокопчук, учениця 10 класу Володимирецької школи I-III ступенів:

– Я надзвичайно рада, що мала змогу особисто зустрітися та поспілкуватися з Юрієм Шевчуком, адже він дійсно є образом успішної людини. Він допоміг мені прислухатися до себе та до своїх бажань, адже лише це допоможе максимально реалізуватися в житті. Я вдячна за те, що Юрій змусив нас усіх переосмислити важливість нашої рідної української мови, яка є надзвичайно барвистою та багатою. За словами Юрія, немає некрасивих мов, адже для кожного народу його мова найкраща. І я цілком погоджуюся з цією думкою, яка націлює нас вивчати мови, але розуміти їх важливість та значення для кожної нації.

«Я вважаю, що жити в іншій країні та плекати рідну мову зуміє не кожен, але Юрій Шевчук довів, що можливо все. І я дуже дякую йому за це!» – пише мені у месенджері учасниця зустрічі.

Вчителька української мови та літератури Володимирецької школи I-III ступенів Тамара Юсин:

– Як педагог перш за все вдячна пану Юрію за візит, що справді мотивує до дій: його слова відносно мови та її значення у становленні української нації та його книгу «Мовна шизофренія» я візьму у вересні на перший урок до випускників, до старшокласників. Його аргументи на користь потреби беззаперечного домінування в Україні рідної української мови – як прозріння більшості учасників. Бо нас і справді зомбують і нав’язують думку мовної меншовартості.

– Я бажаю ще більших досягнень нашому земляку та щиро радію знайомству! – емоційно ділиться враженнями Тамара Адамівна.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися