Відомий науковець-лінгвіст зі Сполучених Штатів Америки, наш земляк-володимирчанин Юрій Шевчук цими днями опублікував у у фейсбук-групі «Просвіта. Володимиреччина. Район» допис-обурення від російської музики на території Рафалівської автозаправки. Публікація викликала великий резонанс і дискусію у коментарях. Спробуємо при помочі юристів роз’яснити питання використання державної мови в усіх сферах життя. Може «рафалівський прецедент» стане наукою для всіх його учасників і спостерігачів?
Клієнт просив – працівники і власник відмовили
«Є у славному селі Рафалівка, через дорогу від залізничної станції, автозаправка під англійською назвою «Енерджі Икспрес» («Експрес енергії»). Чепурна вона, простора, чиста і доглянута. Ми з сестрою любили заїжджати туди на каву. Кава в них теж гарна була. Загалом усе було гарно, було – до суботнього ранку 7-го липня 2021. Доро́гою додому з Вараша після закупів ми знову заїхали до «Експресу енергії» на каву. Надворі було прохолодно і ми сіли за столиком усередині ласувати улюбленим напоєм за розмовою. У мене лишалося ще половина кави, як раптом стала грати московська попса. Це ж треба! Я підійшов до прилавка і попросив вимкнути її. Молода вродливиця-працівниця з неприхованою зверхністю, що граничила з хамством, запитала мене: «А що таке? Чим вам не подобається музика?» Моє пояснення, що в розпал московської аґресії проти України, на сьомому році війни, коли росіяни щодня вбивають і калічать українців, її співгромадян, грати московську музику – це ставати на бік ворога, не знайшло розуміння у хамовитої працівниці. Цікаво, що вона виявилася не сама така «патріотка». Її підтримав хтось із клієнтів і став пояснювати мені щось про те, що АЗС це – «общественнеє мєсто» в якому можна ... і так далі. Словом, перемогла «вата».
Вочевидь, і в наших краях такого «краму» не бракує. «Сумно, що одна хамовита особа без індентичности і зародкового почуття громадянської солідарности з власною країню за п'ять хвилин може заплямувати всіх, хто працює на цій заправці,» – думав собі я дорогою додому.
Наступного дня, у неділю, сестра підійшла до власника автозаправки (його звати Богдан) і переповіла йому, що сталося, наївно сподіваючися, що він перепросить і пообіцяє виправити ситуацію. Натомість вона почула: «Ну й шо?! Та вони, ті дівчата, грають все, що хочуть, а самі навіть того не слухають. Вам треба було вийти на вулицю і там пити каву ...» Подібно, що таке презирливе ставлення до власних клієнтів і українських цінностей властиве і власникові. Цікаво чи й тепер, на тридцятому році незалежности, тепер, коли діє (чи діє?) закон про державну мову, ці люди будуть лишатися безкарними, і далі безкарно бруталізуватимуть московською попсою усіх тих, для кого Україна й українські цінності – це не порожній звук???
Не чекав я, що навіть на своїй малій батьківщині відчую себе раптом «на нашій не своїй землі» – пише Юрій Іванович Шевчук у фейсбук-групі «Просвіта. Володимиреччина. Район».
Скрін допису
Резонанс миттєвий, а погляди протилежні
За добу від моменту публікації допис став резонансним і викликав активну дискусію у коментарях. На час підготовки цього матеріалу було вже близько сотні поширень та майже двісті коментарів, де дописувачі висловлюють обурення цьому факту або ж виправдовують дії персоналу і власника.
Скрін допису
Ось контекст дискусії з числа коментарів, що були масово «пролайкані», а, отже, знайшли підтримку у читачів групи:
Комунальний заклад «Мистецька школа» Володимирецької селищної ради: Прикро, що нашій молоді, здебільшого, «какая разніца», в той час, коли гинуть їх ровесники, захищаючи нашу землю і їх.
Алла Мумінова – Комунальний заклад «Мистецька школа» Володимирецької селищної ради: а чому тоді концерти розважальні роблять в столиці, коли в нас гинуть солдати?
Тетяна Басік: Люди добрі, про що йдеться мова, коли в Україні кожен другий розмовляє на російській мові. І більшість каналів транслюються на російській мові. Шукайте проблему в собі!
Tania Arsentieva – Тетяна Басік: читайте українське законодавство.
Natasha Kovleva – Тетяна Басік: Йдеться про те, що кожен має почати з себе і навчитися поважати свою мову та Україну.
Оксана Пшеницька – Ляшук Петро: Це громадське місце! І, згідно з законом, на прохання клієнта – українська! Та і живемо в Україні, якщо самі не будемо любити свою солов'їну, то що можна хотіти від інших?
Alex Freeman: Половина чи навіть більша половина українських виконавців Монатиків, Полякових, Білик, Каролів, співають переважно на російській мові. Тому тим дівчатам, в принципі, нічого включати, хіба цілодобово ОЕ, ТіК.
Андрій Русін: Рівненське радіо «ТРЕК» вже восьмий рік поспіль з початку війни не крутить жодної пісні на мові окупанта. Тільки на українській мові або іноземна (не російська). Також на «ТРЕК» ви не почуєте Лободи, Лорак і їм подібних. Навіть пісні на російській наших співаків ви також не почуєте на «ТРЕК» – оце позиція і приклад, як треба провадити діяльність, що пов'язана з шоу-бізом!
Galyna Davidova: Куди б ви не зайшли у інеті, є дві мови: російська та англійська. І всім зовсім неважливо, якою мовою написано, аби інструкція була зрозумілою. Хтось десь бачив серед європейських продуктів українську мову? Я теж не бачила, бо її там нема, а в чому причина? Можливо у нас самих? Хочете ви чи не хочете, бажаєте, чи не бажаєте, але російська мова буде кругом... навіть пів Вараша говорить на російській! Тому давайте зробимо висновки. Почніть із себе.
Марія Нестерчук: Не так страшні російські воші, як українські гниди...
Сергій Андрєєв: Хоч мені і подобалось паливо цієї АЗС, а клієнта вони втратили. Павєрілі в сєбя?!
Сергій Кулай – Виктория Мельничук: носії російської мови теж вбивали українців, були голодомори, масові депортації українського люду до Сибіру і завезення сюди російськомовних, які зараз качають права і кричать «какая разніца» (головне, щоб російська). Війна на сході країни якраз під приводом захисту російськомовних і якраз вчимо ми мови тих народів, бо їм не на.рати, хто вони і звідки вийшли. Так що потрібно по-максимуму популяризувати нашу мову і не «паритись» за носіїв іншої.
Валерій Саврук: Читаючи коментарі від учасників групи «Просвіта…», хочеться сказати: зарплату вчителям «по чотири тисячи зелених» – подіяло, а ще більше прижилися «какаяразніца» від «сонцелікого», знаючи, що йде війна з москавією, але декому хочеться поумнічати.
Любов Савчук: Дорогі рафалівчани! Схаменіться! Полюбіть ту землю по якій ходите, ту мову, якою розмовляють ваші батьки, полюбіть себе як українця! Будьте горді за свою мову, пісню. І вибачтеся перед тими людьми, яких образили. Майте сміливість і честь.
Юлія Дукач: Я не впевнена в тому, що ви за 7 років не споживали жодного російського продукту чи товару, який був виготовлений в тій країні. А тут вас музика не влаштувала...
Yulya Fox: Та хороші привітні там дівчата, неодноразово були там на каві, чому всі постійно роблять з мухи слона, краще б обговорили, яка дорога біля тої заправки, що 90% машин їздять через саму ж заправку. Невже проблема в самій музиці? Слухати можна хоч китайську – це не означає, що дівчина прям Росію підтримує, і російська музика зараз скрізь.
Svitlana Komar: Можна подумати, що та людина, яка включила російську пісню, не любить свою країну або мову. Скажіть мені, будь ласка, хто з вас хоч один, що напали на ту дівчину, ніколи не слухає пісень на російській мові? Напали на людину нізащо? З цього і починається людяність. Яка різниця якою мовою хто говорить, чи просто слухає пісень. Насамперед потрібно бути Людиною, а то зробили, як то кажуть «з мухи слона».
Люда Дихавка: Ви вже задовбали з цією мовою, головне – залишатися Людиною, не язиком молоти, а робити добру справу: прибирати після себе і навчати інших не смітити, перестати нецензурно висловлюватись. Навчитися бути терплячим і ввічливим – це головне в кожній нації. Коли ми станемо добрішими один до одного, буде взаємодопомога і взаєморозуміння, то проблема з мовою відпаде, і тоді українець зрозуміє, що він дійсно українець і буде поважати свою державу і мову.
Віталік Гордійчук – Людмила Босик: Дівчата розмовляють на заправці українською, закон не порушують. а яка музика там бомкає, це не повинно нікого хвилювати. Ніякого порушення закону немає, не путайте самі себе.
Ігор Усатий: Держава, на жаль, не працює в цьому напрямку, треба уряд ставити на місце, щоб на рівні закону впливати на керівників таких заправок. Треба піднімати громадськість, патріотів, військових, робити розголос про такий випадок.
---
Це, звісно, не усі коментарі, а найбільш обговорювані і оцінювані в даній дискусії (на момент підготовки матеріалу в газету). Фактичною причиною дискусії став сам допис Юрія Шевчука та перший коментар Galyna Davidova, яка, на прикрість, швиденько його видалила і вийшла з групи.
Дане обговореня - різні позиції і погляди жителів краю на проблему використання державної мови у всіх сферах життя, яка не обмежується Рафалівкою, окремою автозаправкою чи настроями окремих людей.
Тим не менше, як казали римляни, dura lex, sed lex: суворий закон, але це закон (і його слід дотримуватися).
Що ж каже юрист з цього приводу?
За фаховим роз’ясненням ми звернулись до Олени Бурої, юристки й адвокатеси (м. Київ), експертки у цьому питанні:
Олена Бура, юристка
– Рівненська обласна рада прийняла рішення від 02.06.2017 № 630 «Про заборону (припинення) публічного відтворення аудіовізуальних творів російських артистів, дії яких створюють загрозу національній безпеці України, російської музики «шансон» та іншої кримінальної музики, яка створена на території країни – агресора» (на скріні). Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в новому українському поколінні почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Чим раніше ми позбавимося російського медіа продукту, тим раніше ми перейдемо на свій, вітчизняний медіа продукт, здобудемо перемогу над агресором в усіх аспектах та відбудуємо Україну. Вирішили рекомендувати всім закладам культури, закладам громадського харчування, клубам караоке, підприємствам та підприємцям, що знаходяться на території Рівненської області, припинити публічне відтворення аудіовізуальних творів російських артистів, дії яких створюють загрозу національній безпеці України, російської музики «шансон» та іншої кримінальної музики, яка створена на території країни-агресора. Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію обласної ради з питань гуманітарної політики.
Також цікавий прецедент у даному питанні стався на Львівщині у 2019 році. Рішенням Львівської обласної ради від 18 вересня 2018 року, № 745 «Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області», яким, взагалі вирішено установити мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту в будь-яких формах на території Львівської області до моменту повного припинення окупації території України. Таке рішення було оскаржено до суду та 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи позивачів про порушення їхніх прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням Львівської облради на їхні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.
– Публічна демонстрація російськомовного аудіовізуального твору, відеограми – публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень (терміни вжиті в значенні Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До того ж згідно п. 7 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
---
Від редакції: Ми не нав’язуємо свою думку у публікаціях, а намагаємось створити комунікаційне поле для роздумів, обговорень і інформування, дотримуючись принципів об’єктивності та дуалізму думок, відповідно до законодавства. Визначення законності дій чи бездіяльності суб’єктів дискусії в даному конкретному випадку залишимо для контролюючих органів.
