Заклади освіти колишнього Володимирецького району громади так і не спромоглися створити Володимирецький центр професійного розвитку педагогічних працівників. Наскільки сьогодні є реальною потреба у навчанні та обміні досвідом для педагогів? Мова про тергромади (особливо невеличкі), де центри профрозвитку педпрацівників створювати дорого і нераціонально. А от субрегіональний центр пригодився б. Тільки як і хто його має утримувати? Чи потрібно витрачати кошти на методичний супровід педагогів та керівників закладів освіти?
Відповідає Петро Коржевський, директор департаменту освіти і науки Рівненської облдержадміністрації.
– Насправді ми цінуємо тоді, коли втрачаємо. У зв’язку із зміною адміністративно-територіального устрою були ліквідовані методичні кабінети. Проте була можливість відповідно до закону створити центри професійного розвитку педагогічних працівників. Зараз таких центрів в Рівненській області створено 8: у Вараській, Зарічненській, Дубенській, Привільненській, Березнівській, Рівненській, Рокитнівській та Сарненській громадах.
Більшість територіальних громад вирішили не створювати такі центи, цим самим ніби економлячи кошти, але ось пройшло трошки часу і всі зрозуміли, що будь-якому педагогу необхідний науково-методичний супровід. Звісно, хочеться всім, щоб цей супровід робився не своїми Центрами професійного розвитку, і навіть бажано на це не витрачати свої кошти. Але так, на жаль, не буває.
Аби мати сильний заклад освіти, необхідно мати педагогів, які постійно підвищують свій професійний рівень, регулярно проходять курси підвищення кваліфікації, творчо розвиваються і цікаві учням.
Тут на допомогу мало би прийти розуміння міжмуніципального співробітництва. Що це означає? Що треба укладати угоди на надання такої послуги, передбачати кошти в бюджетах і таким чином організувати супровід педагогів за менші кошти, ніж якби мусили створювати власний центр професійного розвитку. Ми це проговорювали з усіма керівниками відділів освіти громад, ніби всі на це погоджувалися – проте зараз маємо дуже цікаву ситуацію, коли домовленостей не дотримуються: центри професійного розвитку надають послугу, але не отримують за неї коштів.
Я сподіваюся, що цей рік випробувальний, і буде рекомендацією до дій громадам, щоб у новому навчальному році ми забезпечили можливість кожному педагогу мати науково-методичний супровід чи то у власному центрі професійного розвитку, чи то в сусідньому – на підставі укладених угод і передбачених в бюджеті коштів.
Як підтвердження потрібності центрів професійного розвитку освітян даємо посилання на обговорення у соцмережах:
