У грудні минулого року всі з прикрістю дізнались, що команду працівників-вузькоколійців розформували, а рухомий склад законсервували. Проте не все так сумно. Є новий проєкт – є надія. Розкажемо трохи детальніше.
Тему «Поліського трамваю» ми ведемо вже багато років – і про фестивалі, і про іноземців-туристів, і про її працівників пишемо, і про той сумний фінал, якого дійшла поліська кукулька теж повідомляли. І весь цей час тримали «на пульсі» її порятунок. Цілий проєкт маємо – «Кукушка-SOS» на нашому сайті Володимирець.Сity.
Тож нам було надто прикро сприймати фактичну поразку у питанні порятунку «кукульки». Було сподівання на вплив відомого колеги-медійника-дослідника Дмитра Комарова, який майже «під завісу» зробив репортаж для «Мандруй Україною». Та й досі ще етеру не було…
Вертаюсь в історію. Особисто я люблю цю цікавезну локацію – маршрут «кукушки» «Антонівка-Зарічне». Я виросла у Хиночах – звикла змалечку чути традиційне «тутууу» колись по годинах, а потім по днинах.
Студентів з нашої округи аж до Зарічного у дев’яностих роках рятувала саме вона – на нічний рейс нас з Воронок чотири вагони і товарняк не вміщав. Тож на підніжці утрьох, з сумками чи між вагонами вп’ятьох – це була норма. Навіть узимку. Хоч і доводилось потім тепловозну сажу в Антонівці вимивати з очей і ніздрів і досипати на парах.
Згодом з сім’єю і гостями їздили нею на озера, на базар у Борову, навіть по коника для своєї молодої родини колись їздили нею!
А фестивалі «Бурштиновий шлях» – то поза всякою конкуренцією події! Та що тут довго розказувати – самі знаєте, якщо живете поблизу маршруту.
Біля мосту у Млинку з представницею шоу-бізнесу
Розкажу й про добре – днями тему реінкарнації трамвайчика-кукушки актуалізували. Якось перед святами зав’язалась у соцмережах переписка з радником з питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу у Рівненській області Михайлом Шелепом. Йому теж було небайдуже до такого завершення півторастолітньої біографії поліської вузькоколійки з її працівниками та користувачами. Тож поговорили про все це, поділилися своїми ідеями і подумали – якщо не ми, то хто? Гайда до роботи!
20 січня зібрались активісти, влада і громади. Стартонув першим у тему Регіональний офіс Програми «U-LEAD з Європою» у Рівненській області – організував онлайн-зустріч «Координація зусиль ОМС із органами державної влади та Укрзалізницею для відновлення роботи вузькоколійної залізниці «Антонівка – Зарічне». Метою зустрічі було обговорення із представниками територіальних громад Антонівки, Канонич, Володимирця, Локниці, Зарічного, Вараських райради і райдержадміністрації та Укрзалізниці перспективи відновлення роботи вузькоколійки «Антонівка-Зарічне» та їх бачення цієї теми.
скрін з наради
Модератором був радник з питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу у Рівненській області Михайло Шелеп за участі колеги Руслана Сивого. Безпосередньо учасниками стали голови громад Олена Гребень з Антонівки, Віктор Семчук з Канонич, голова Вараської райдержадміністрації Людмила Мариніна із заступниками, голова Вараської райради Ярослав Березюк, заступниця Зарічненського голови тергромади Вікторія Кишенко, секретар Володимирецької селради Юрій Блищик, журналісти «Володимирецького вісника», директор Рівненської дирекції залізничних перевезень Олександр Левицький та Ярослав Федак – представник керівництва Львівської залізниці, замначальника.
Це вже друга зустріч – першою була зустріч-знайомство громад та узгодження спільної зацікавленості у продовженні співпраці, вона вдалась. На другій не всі проявляли активність, попри те, що погодились на участь – одразу було видно, кому тема нецікава. Аби не вдаватися у деталі годинних перемовин, зазначу тезово основне.
станція у Млинку
Маршрут кукушки. Не 106, а 105,8 кілометра протяжність вузькоколійки «Антонівка-Зарічне». На її шляху – 4 станції, 12 платформ, 45 переїздів, 32 мости, 45 труб і 85 інжернерних споруд, 67 з яких мають дефектні акти. Зокрема і відомий єдиний в Україні дерев’яний залізничний міст через Стир – є акт, яким заборонено його експлуатацію через небезпеку обвалу. За період діяльності були невеликі крадіжки на лінії – костилі, підкладки до них, але все відновлювали силами колійників. Комплект рухомого складу – 3 тепловози, 10 вагонів і 3 одиниці техніки. Вони усі виробництва 1983-86 років. До речі, про вантажні платформи мови не було – може, вже списали?
станція Луко (Лукове)
Усе майно потребує капітального ремонту – і колії, і інженерні споруди. Зазначена сума потенційних затрат – 200 мільйонів гривень.
Земельний податок до громад сплачують відносно невеликий – від 0,25 до 5 відсотків середньої ціни за гектар землі. Наприклад у 2019 році заплатили громадам 365 тисяч гривень загалом. На Антонівку – 5 відсотків податку, на Жовкині – 0,5. Наразі з 75 чоловік штату залишилось 25, і це не машиністи чи провідники, а колійники, зв’язок, чергові і сторожі. Тож «на завтра» потяг запустити не вдасться.
тупик колії у Володимирці
Досвід експлуатації вузькоколійок в Україні є. В 2021 році відновилась діяльність «Гайворонського експресу» – створили КП на умовах співпраці з власником, інвестором та місцевою владою. Аналогічна ситуація і у «Карпатського трамваю» у Вигоді на Івано-Франківщині – 15 кілометрів залізної вузької дороги та кілька одиниць рухомого складу у місцевого лісгоспу (бо він власник майна) орендує ТОВ «Уніплит». Класичним прикладом діяльності є дитячі залізниці в Ужгороді, Львові, Луцьку, Рівному.
отакі знахідки уздовж колії - історія
Колишні вокзали і станційне майно у сумному стані. Приміщення не отоплюються і здебільшого не експлуатуються.
Зарічне. Станція кукушки
Наприклад, у Зарічному приміщення станції вже без вікон (на фото) і в дуже сумному стані, хоч до грудня там ще було двоє працівників, а нині лише сторожі.
Ремонтів колій, мостів, переїздів з 2019 року (докарантинний період) не робилось.
Що сказали учасники зустрічі?
Ярослав Федак:
– Я хотів би, щоб вона працювала, але треба всім думати, як залучити кошти. Треба думати про правильні джерела фінансування – передавати весь комплекс в оренду. Майно вузької колії залізниці виокремлене із загального майна – тож можлива передача майна в державну чи комунальну власність, в КП області чи району. Та це моя особиста думка, а як вирішить керівництво – невідомо. Маємо розуміти: якщо дільниця працює, то мають витрати відшкодовуватись, а разові поїздки досі здійснювались під особисту відповідальність. Сьогодні мене тішить, що ми порозумілись. Я почув конструктив. Це вселяє надію на подальшу співпрацю.
Вікторія Кишенко:
– Я на посаді заступника голови громади рік. За вузькоколійку вже написали і ми, і люди десятки звернень і клопотань щодо її відновлення – вона треба людям дуже! Але все отримуємо відписки. Повністю взяти на баланс не можемо, та громада готова співфінансувати якось діяльність. На території Зарічного стоїть фактично спустошена будівля станції – вибиті вікна залу очікування. Дошки на вікнах. Це ж неприпустимо! Давайте якось це питання вирішувати. Ми готові до співпраці!
Ярослав Березюк:
– Вараська райрада неодноразово зверталась до відповідальних за це питання структур. От Укрзалізниця відповіла, що розвиток туризму не є пріоритетним у їх стратегії, а Мінінфраструктури порадили передати на облдержадміністрацію. Більше того, Укрзалізниця зазначила потреби для оновлення діяльності нашої вузькоколійки у сумі 850,7 мільйонів гривень! Підозрюю, що за такі гроші можна купити нову вузькоколійку, а сума озвучена, аби відлякати нас від цієї теми. А чотири громади, через які проходить маршрут, мають свої щоденні проблеми, де головною є відсутність фінансування.
Руслан Сивий:
– У результаті децентралізації повноваження громадам і районам передали без фінансового забезпечення, то як можна взяти на баланс ціле підприємство, якщо нема фахівців? А от утримання майна, ремонт – це можна продумати спільно, розглянути варіанти співфінансування і тої ж проєктної діяльності. Треба питати думку громад, області, влади усіх рівнів, нардепа.
Олександр Левицький:
– Я особисто люблю цей поїздок. Скільки приїжджали з комісіями і перевірками лінії – завжди була нагода подивитись і ліси, і грибів назбирати, ще й чорниць привезти додому; в озері купались в Острівську. Найлегше згубити. Треба думати, як врятувати. Зустрічались з владою й раніше, але, як бачимо, безрезультатно. Мене дуже тішить сьогоднішня зустріч – є надія на якусь згоду. Дякувати Богу і організаторам, що щось міняється. Але у вузькоколійку треба вкладати кошти.
- - -
Лише послухали дискусію представники райдержадміністрації, Володимирецької селради, Локниці та Канонич (у Канонич був відсутній звук).
переїзд між Володимирцем і Каноничами
Як підсумок. Пропозиція модератора Михайла Шелепа для громад – щоб не бути голослівними, взяти участь в оголошеному обласному конкурсі ідей співпраці громад та написати заявку по темі вузькоколійки.
Підійшла моя ідея – провести прес-тур вузькоколійкою, конференцію і туристичну поїздку «Антонівка-Біла» з міні-фестами на зупинках, та ще кілька цікавинок. Зголосились чотири громади. Пишемо проєкт – його здамо 25 січня.
Розкажемо про результат. Моліться за успіх!
Важливо почути вашу думку - кукушка треба? Пишіть у коментарях.
