Про педагогічну династію жінок з однієї родини в селі Кухотська Воля Зарічненської громади я вперше почула від директорки Кухотськовільського ліцею Людмили Миронюк. Якою була педагогічна нива матері, доньки і внучки – у матеріалі.
Довідково. В Україні досі в освітній галузі домінують жінки. Згідно з інформацією сайту НУШ, 81% вчителів середньої і старшої шкіл – це жінки. Такі дані 2018/2019 навчального року наводить Інститут освітньої аналітики. У початковій – це переконливі 99%. А якщо говорити про керівний склад, то там інші цифри. Присутність чоловіків на посадах директорів у школах I-III ступенів уже відчутніша – 33%.
Ліцей в Кухотській Волі – не виняток: в педагогічному колективі переважно жінки. Директоркою тут працює багато років Людмила Миронюк. Вона й розказала громадській кореспондентці «Володимирецького вісника» про вчительську династію.
Династія вчительок
– Загальний освітянський стаж мами Марії Ободян, доньки Ніни Брень та внучки Тетяни Брень становить понад 95 років, – розповідає про родину Людмила Миронюк.
Першою в освітянську галузь прийшла Марія Кузьмівна Ободян. То був важкий післявоєнний 1946-й рік. Випускницю Кам’янець-Подільського педучилища разом з іншими дівчатами товарним вагоном доставили ближче до білоруського Пінська, а звідти підводою – у тодішній Зарічненський район. А потім і у село Кухотську Волю, де й було її призначення на роботу вчителькою.
Молода вчителька з Хмельниччини жила на квартирі в місцевої поліської родини. Квартира – це надто голосно сказано. Це сільська хата. Мешканці села – люди гостинні, доброзичливо зустріли її, приносили продукти. А Марія Кузьмівна своїми знаннями і викладанням віддячувала їм та їх дітям.
Діти-школярі з Кухітської Волі це відчували і з повагою ставились до своєї першої вчительки – Марія Кузьмівна вела початкові класи усі 38 років педагогічної діяльності. Тут вона зустріла свого чоловіка – Миколу Гриценка. Хлопець був видний і авторитетний - першою "полуторкою" керував у селі. А то на той час було вельми поважно.
Марія Кузьмівна вже пішла у Засвіти. Але її педагогічну стежку торують сьогодні донька та внука. Роки йдуть швидко в роботі. Донька Марії, Ніна, закінчила Дубенське педучилище, а згодом і Рівненський педінститут:
– Вчителів у роки післявоєнні поважали у селі. Це була тоді дуже престижна професія. Люди ставились до моєї, уже, на жаль, покійної мами з великою повагою. Вона теж старанно працювала: навіть у вільний час, у вихідні дні пояснювала матеріал діткам, які не встигали на уроках опанувати новий матеріал. Мамині учні часто бували у нас вдома.
Засловами Ніни, Марія Кузьмівна ніколи не шкодувала свого часу на учнів. Тому Ніна Брень теж вирішила стати вчителькою, як і мама, щоб давати знання дітям.
– Спочатку я працювала шість років у Морочному, – розповідає Ніна Миколаївна. – Потім переїхала у Кухотську Волю, де навчала діток у початкових класах. Було цікаво спостерігати щодня, як діти опановували знання, вчили букви, вчились читати. Це тепер чимало першокласників з перших днів мають кращі знання, бо їх, п’ятирічок, готують до школи. Але, дивлячись, як склалася доля у моїх учнів, школа у часи моєї роботи там дала їм хороші знання.
Багато вихованців і вихованок Ніни Брень вже закінчили вузи, зробили кар’єру. І дізнаватись про це їй завжди приємно.
– Освітянський стаж Ніни Миколаївни – 47 років. За її плечима десять випусків школи, – з повагою каже директорка Кухітськовільського ліцею Людмила Миронюк. – І великий педагогічний досвід у цих жінок. Зараз справу освітянської династії у нашій школі продовжує донька Ніни Миколаївни Брень – Тетяна Миколаївна. Вона вже десять років викладає історію та правознавство.
Тетяна Брень, за словами колег, до роботи ставиться з душею – не обмежується шкільними уроками, дає дітям хороші знання, часто зі своїми вихован/и/цями бере участь і в позакласних заходах.
– На жаль, престиж професії вчителя нині впав. Не такий, як за часів, коли працювали бабуся і мама. І все ж, з дітьми дуже цікаво, ми їм даємо знання, від них теж черпаємо багато цікавого, бо вони зараз дуже розвинені, – ділиться враженнями Тетяна Брень, яку фотооб’єктив зафіксував зі своїми вихованцями під час одного з позакласних заходів (на знімку шоста зліва).
– Як класна керівниця, Тетяна Брень проводить зі своїми дев’ятнадцятьма вихованцями-дев’ятикласниками багато часу. Вони організовують в школі вечорниці, патріотичні заходи, вшановують наших захисників-Героїв та взагалі активні в житті школи, – каже директорка.
– Мій клас бере активну участь у благодійних ярмарках у ліцеї. Тож я хочу, користуючись нагодою, через «Вісник Полісся» подякувати і батькам моїх вихованців, які допомагають готуватись до цих ярмарків, – каже Тетяна Брень.
Сьогодні і Ніна Брень вже на заслуженому відпочинку. Вона після активної і напруженої педагогічної діяльності знаходить задоволення в домашніх клопотах: з квітами та в городі. Це її чергові вихованці. А ще любить вишивати, тільки от зір підводить, тож обмежує себе в цьому вимушено.
– Мені досі цікаво знати про долю моїх учнів, яких пам’ятаю і яким бажаю здоров’я і миру. Радію зустрічам з ними та розповідям про життя. Адже вчительська праця дає плоди через роки, – каже пані Ніна.
На знімках: перший повоєнний випуск вчительки Кухотськовільської школи Марії Кузьмівни Ободян (Гриценко); друга з династії Ніна Миколаївна Брень; наймолодша з династії Тетяна Миколаївна Брень; Тетяна Брень (на знімку шоста зліва) зі своїми учнями. Фото з сімейного архіву Ніни БРЕНЬ.
