На весільний коровай треба свячена вода і молитва

За свій вік доводилось бачити сотні короваїв та весільних хлібин. Традиційних, з шишками, з барвінком чи з кремами-мастиками та позолотами. Траплялось бути присутньою при випіканні обрядового хліба-короваю, але про їх створення-народження, про мистецтво коровайниці написати виникла думка лише тепер. Причиною цьому стала публікація в соцмережах нашої землячки, уродженки Великих Цепцевич, а нині володимирчанки Юлії Павлівни Сидорчук.

Юліяі Сидорчук зі своєю випічкою - короваєм  Людмила Босик

Юлія Сидорчук народилася у липні 1976 року в селі Великі Цепцевичі у багатодітній сім’ї. У 1993 році закінчила школу і відправилася на навчання у Рівненський кооперативний технікум. Здобувши спеціальність техніка-технолога, розпочала свою трудову діяльність у Володимирецькому комбінаті громадського харчування, в ресторані «Біле озеро». З 2004 і по 2019-тий працювала у Володимирецькому ВПУ-29 майстром виробничого навчання за професією кухар, кондитер.

Мені пощастило, бо, напросившись на розмову, я одразу потрапила на випічку та прикрашання весільного тріо: короваю і двох хлібин. Забіжу наперед і похвалюсь, що теж приєдналась до процесу прикрашання і прикріпила кілька квіточок та листочків з прісного тіста.

Лебедята під барвінковою аркою на короваї Людмила Босик

А ще придумали і сплели барвінкову арку до очільників триповерхового короваю – парочки лебедят. Отак, за роботою, й розмовляли дві молодиці.

Усе робить з молитвою

– Звідки взялась прихильність до куховарської і кондитерської справи?

– Любов до кухарства ще з дитинства. Тому й обрала професію техніка-технолога. Родина в нас велика, сім’я Павлюків в нашому селі відома як багатодітна. Мої рідні тітки Пестина, Ганна, Ольга, Тетяна, Наталка та двоюрідні сестри були старшими кухарками на весіллях. Мама пекла весільний хліб.

Були випадки, що приходили до нас пекти короваї, бо в нашій хаті велика піч. І, щоб вийняти коровай, не треба її розбивати, як здебільшого роблять. Тому куховарити та пекти – це наше родинне. Пам'ятаю, як гарно співали обрядові пісні, коли збиралися і прикрашали коровай.

– Що надихає в такій роботі і до чого найбільше лежить душа, Юлю? – питаю, спостерігаючи за вправними руками, що ловко вкріплюють трояндочки і листочки в хлібину.

– Розумієте, сама думка, що мій хліб, коровай, будуть головувати на весіллі, вже є величезним стимулом до роботи! Ніби й хобі. Але ж ні: це моя робота, бо в іншому я себе не бачу. Це моя особиста зона комфорту. Це те, чим я займаюся з любов’ю. Надихає мене вдячність замовників, а ще – моя фантазія.

Найбільш лежить душа до приготування прикрас та оздоблень з прісного тіста. Але в кулінарці і кондитерці я знаюся добре, бо неодноразово і на курсах була, і на практикумах у відомих кулінарів, як от Олександр Медвідь, який є членом Асоціації шеф-кухарів України і директором відомого рівненського кафе «LOK». Це ж мотивує! – усміхається і киває рукою з пензликом в харчовій позолоті Юлія.

Елементи прикрас з прісного тіста Людмила Босик

– Чи є якісь особливості коровайної справи у Вас, свої сімейні секрети, особливості підходу до роботи?

– Обов’язково помолюся, перш ніж приступати до замісу тіста. Всі прикраси виготовляю з прісного тіста, прикрашаю барвінком, бо він на Поліссі є символом благословення і щастя молодятам. Максимально дотримуюся давніх традицій. Колись короваї прикрашали з тіста символічними гронами винограду, калини, квітів, колосків і барвінком, як символом щасливого шлюбу, – і я так роблю. Коли мої тітки розчиняли тісто на коровай, то

обов'язково лили трохи свяченої води, молилися, просили в Господа благословення. А ще для замісу обов'язково потрібно було, щоб молодий сам приніс води з криниці.

Тітки місили втрьох, і трималися мізинцями одна за одну. Після замісу перехрещували тісто. Як тітка без чоловіка, то до замісу не приступала, бо вдовам не можна – щоб вдівства не було в молодят. А я замішую сама, але обов'язково молюся. І напишіть, що свячену водичку теж вливаю, – піднімаючи очі від хлібини, зауважує майстриня.

– А казуси, чудасії під час роботи бували?

– Недавно був казус. Коли у формі сходила хлібина, взяли та й відключили світло. Ось тоді я й згадала батьківську хату та піч на дровах! Тоді молилась і просила Бога: «Боже, хіба ж я в тебе остання? Поможи, Господи, святий хліб і з ним добру долю дати цим дітям!»

І, знаєте, не встигла хлібина впасти, випеклась, як слід! Тоді всім дякувала, і Богу, і електрикам! – сміючись і беручи до рук спеціальну глазур, розказує Юля.

Хлібина для хрещених батьків з традиційним оформленням Людмила Босик

У 2017 році селищна рада зробила незвичайне замовлення училищу, де працювала майстром виробничого навчання Юля. Вони замовили пиріг розмірами метр на метр! Він призначався на святкування Дня селища, то саме Юлія Павлівна несла відповідальність за його випічку. Довелося пофантазувати, але ж і вдався на славу!

Нині наша героїня вже не працює за фахом. Про це можна писати окрему історію (може, й повернемось до цього згодом).

А поки майстриня присушує в духовці коровай з прикрасами та глазур’ю, з цікавістю розглядаю десятки заготовок, розсортованих окремо.

– Скільки часу йде на цю роботу?

– Прикраси печу за добу-дві до випічки самого хліба. Вони прісні, то печуться швидко. Але робити їх досить марудно, бо дрібні і делікатні. Щоб зробити триповерховий коровай, треба тричі замішувати, кожну окремо. На коровай і хліб йде загалом дві-три доби. Допомагає іноді, коли вдома, донька Іванка. Вона теж має хист. Як стає готувати, то приготує смачно, навіть я перепитую рецепти в неї, – з гордістю розповідає Юлія Павлівна.

Визнаний майстер своєї справи

За п'ятнадцять років роботи у Володимирецькому вищому професійному училищі №29 Юлія Сидорчук неодноразово відзначалась грамотами та подяками різного рівня. А за 2019 рік отримала десять сертифікатів-підтверджень від освітнього проекту «На урок» за публікації на сайті авторських фахових матеріалів, подяки, дипломи та грамоти, зокрема, «за активне поширення педагогічного досвіду серед спільноти освітян України». Сертифікати та відзнаки підтверджують її досягнення в фаховій освіті.

Є відзнака «Вибір редакції» від видавництва «Плеяда» за матеріал «Приготування овочевих страв і гарнірів відомих закладів ресторанного бізнесу». У ній зазначено, що «заслуговує на розповсюдження, як перспективний педагогічний досвід». У 2016 та 2018 році розробила два фахових навчальних посібники, що були схвалені методкомісією.

Сьогодні вона – володимирчанка. Вийшовши заміж у 1995 році, разом з чоловіком Юрієм виховують троє дітей: двох синів і доньку. Вчить дітей тим родинним традиціям, які запам’ятались з дитинства.

Юлія Павлівна з сім'єю з особистого архіву героїні розповіді

Досі в хаті користуються батьківськими рецептами. У Великих Цепцевичах є страва, яку готують майже в кожній хаті по неділях. Це юшка.

Вариться бульйон, переважно з птиці, буває і з свинини, а в кінці варіння заправляється розведеним борошном і затирається часником.

І зараз майже щонеділі це блюдо в сім’ї Сидорчуків!

А ще з дитинства Юля пам’ятає повчання тіток. Одного разу, коли їй було десь років 6, вона не доїла маленький шматочок під час обіду, тітка Пестина побачила і сказала, що

ні в якому разі не можна покидати надкушений хліб, бо так ми залишаємо своє здоров'я!

З тих пір ні Юля, ні її сім’я не залишають недоїденим хліб.

Батьки Юлі ще живі, живуть у Великих Цепцевичах і радіють-тішаться талановитою і щирою до роботи донькою та її родиною.

Найбільша мрія нашої героїні – здоров’я, благополуччя, щастя сім’ї.

Вона вважає, що коли людина здорова, чудово себе почуває, то у неї одразу піднімається настрій. Хоче, щоб її завжди оточували вірні друзі і з близькими все було добре.

Банально, скажете ви? Не думаю.

____________________________________________

Рецепти від Юлії Сидорчук.

Фарш із грибів. Гриби сушені – 410 грам, маргарин або олія – 50 грам, цибуля – 84 грами, борошно – 10 грам, перець чорний мелений – 0,2 грами, сіль – 20 грамів. Вихід – 1 кілограм. Сушені білі гриби замочити на кілька годин, промити і відварити. На відварі готуйте соус. Відварені гриби повторно промивають. Подрібнити на м’ясорубці. Ледь обсмажити. До грибів додати пасеровану цибулю, сіль, перець, соус і все це перемішати.

Потапці (грінки з салом). Скоринку чорного хліба натерти часником. Хліб і сало нарізати скибочками по дві штуки на порцію. На пательню з підсмаженим салом покласти скибки хліба і підсмажити з обох боків. Подати разом з салом.

Начинка з буряка і повидла. Буряк – 564 грами, повидло яблучне або інше – 550 грам, крупа манна – 95 грам, маргарин столовий – 42 грами, лимонна кислота – 5 грам, сіль – 4 грами. Вихід – 1 кілограм. Буряк промити і відварити. Почистити і перетерти на пюре. До отриманої маси додати 20-30 грам води і обережно нагріти до температури 60-70 градусів Цельсія. Додати маргарин, сіль, лимонну кислоту і перемішати. Перемішуючи, всипати манку і проварити при слабкому кипінні упродовж 7-10 хвилин. Охолодити і перемішати з повидлом.