540 великих дезінформаційних інцидентів лише за 2025 рік, понад 10,5 тисячі каналів поширення, а у 27% проаналізованих випадків уже використовувався штучний інтелект. Дезінформація давно перестала бути просто «фейковою новиною». Вона працює через страх, недовіру, поспіх, боти, клони медіа, реальні суспільні проблеми та навіть наші власні емоції. Про це - в матеріалі за підсумками 15-го, завершального вебінару програми TED4Ukraine2026, присвяченого дезінформації, її механізмам та способам протидії.
Уявіть повідомлення у місцевій Facebook-групі: «Польська армія перетнула український кордон», «оголошено евакуацію», «це остання можливість - натискайте зараз». Сторінка виглядає майже як офіційна. Поруч десятки коментарів: «Я теж це бачив», «це правда», «влада мовчить». Що ми зробимо: перевіримо чи одразу почнемо пересилати рідним? Саме на цій секунді вибору й працює дезінформація.
«Не піддаватися у цьому тиску, якщо ми бачимо, що хтось нас підганяє, вже роби, вже натискай, не думай. Отут якраз варто зупинитися і три рази подумати, чи це часом не маніпуляційний механізм», - радить доктор Блажей Хорощ.
Ця порада стала однією з ключових під час 15-го, завершального вебінару програми TED4Ukraine2026, присвяченого дезінформації, її механізмам та способам протидії.
Дезінформація - історії сумніву і наративи
Спікер - доктор Блажей Хорощ, старший викладач кафедри європейських студій Інституту політичних наук та адміністрації Опольського університету, член Польського товариства європейських студій та мережі експертів Team Europe Direct при Представництві Європейської комісії в Польщі.
Спікер - Блажей Хорощ
Із перших хвилин розмови він запропонував дивитися на дезінформацію ширше, ніж просто на окремі фейки: «Окремі конкретні інформації чи конкретні історії не є аж так важливі. Важливіші є наративи дезінформаційні, тобто цілі комунікаційні концепти, цілі оповіді». Бо окремий фейк може зникнути за день. А наратив залишається.
Наприклад: «сусідня країна нам загрожує», «влада щось приховує», «Європейський Союз не хоче України», «українці забирають у поляків соціальні гарантії». Конкретні повідомлення змінюються, але загальна історія повторюється знову і знову. І головна мета часто полягає не в тому, щоб людина повірила у конкретну неправду.
«Насамперед істотне є засіяти вже якесь сумнів. А в контексті польсько-українському сказали б, що ключем є засіяти або потім збільшити певну недовіру, тобто погіршення погляду на партнера з другої сторони».
Тобто якщо після десятків повідомлень людина починає думати: «Полякам не можна довіряти» або «українці хочуть використати Польщу», - дезінформація вже виконала свою роботу. 540 великих дезінформаційних інцидентів - і це лише те, що вдалося дослідити. Щоб показати масштаб явища, Блажей Хорощ звернувся до даних, представлених у звіті Європейської служби зовнішніх дій.
Статистика - річ вперта. Презентація спікера
На слайді спікера також було зазначено 10 500 каналів поширення та 27% випадків із використанням штучного інтелекту. П'ятьма найбільш атакованими країнами у представленій статистиці були:
- Україна — 112 інцидентів;
- Франція — 107;
- Молдова — 94;
- Німеччина — 71;
- США — 51.
Для України це особливо показовий сигнал. Ми не просто живемо в інформаційному середовищі, де «іноді трапляються фейки». Ми є однією з головних цілей масштабних інформаційних операцій.
Страх і поспіх: найпростіша формула маніпуляції
Чому люди поширюють те, чого не перевірили? Один із механізмів дуже простий: страх плюс часовий тиск. «Використовується страх, використовується часовий тиск. Ми вимикаємо критичне мислення, і нам набагато легше повестися на той чи інший меседж», - пояснив експерт. Причому цей механізм однаково працює у політичній дезінформації та звичайному шахрайстві. «Тобто часовий тиск плюс страх, і людина вже стає більш податною на маніпуляції».
Для мешканця громади це може бути повідомлення про нібито евакуацію. Для батьків - інформація про небезпеку для дітей. Для військовозобов'язаного — тривожний пост про ТЦК. Для людини старшого віку - повідомлення про «термінову» соціальну виплату. А іноді все ще простіше: «натискай зараз», «це останній шанс», «якщо не зробиш - буде пізно». Тому правило, яке запропонував спікер, дуже практичне: чим сильніше нас підганяють, тим більше треба зупинитися.
Теорія змови має одну дуже небезпечну властивість
Ще один механізм, про який говорив Блажей Хорощ, - теорії змови. Їхня особливість у тому, що вони часто практично невразливі для спростування. «Чим менше щось можна перевірити, тим більше це ніби підтверджує теорію змови». Експерт навів приклад поширених наративів про нібито територіальні претензії Польщі до України. З'являється твердження, що Польща хоче отримати Львівську область. Доказів немає. Але замість висновку «доказів немає, отже, твердження не підтверджене» запускається інша логіка: «Відсутність доказів того, що Польща би хотіла завоювати, захопити Львівську область, це лише підтвердження того, що це така супертаємна змова». І ось тут людина потрапляє у пастку: будь-яке спростування можна оголосити частиною змови.
«Польща хоче Львів»: як працює наратив
Блажей Хорощ показав учасникам приклад фальшивих «документів», які поширювалися у соцмережах та мали створити враження, що Польща нібито готує референдум щодо приєднання Львівської області.
Щодо фейку пр приєднання Львову до Польщі
Навіть на зображенні можна було помітити очевидну ознаку фальшивки - печатка не відповідала печатці Центральної виборчої комісії Польщі. Але для дезінформації це не обов'язково проблема. «Але виглядає воно так, як нібито якісь дійсно таємні матеріали». Саме так працює наратив: людині пропонують не просто текст, а «секретний документ», фотографію, печатку, логотип, дату — все те, що має створити відчуття доступу до «прихованої правди».
Спікер звернув увагу учасників на базу EUvsDisinfo, де подібні інформаційні кампанії не просто фіксують, а аналізують саме як наративи. І це важливо: якщо ми знаємо не лише конкретний фейк, а й типову історію, в яку він вписується, розпізнати наступну її версію буде значно легше.
Одна операція - два обличчя
Особливо важливим для української аудиторії був польсько-український контекст. Блажей Хорощ показав, як одна й та сама дезінформаційна кампанія може працювати на дві аудиторії і, навіть, поширювати протилежні повідомлення.
В Україні може поширюватися теза, що Польща хоче відкрити другий фронт або отримати українські території. У Польщі паралельно може поширюватися повідомлення, що українське сільське господарство знищує польську економіку.
«В Україні таким чином створюється таке враження, що Польща є загрозою, а в Польщі навпаки формується така думка, що українське сільське господарство знищить польську економіку». І тут важливо зрозуміти: дезінформації зовсім не потрібно, щоб усі думали однаково.
«Дезінформація не обов'язково має бути уніфікованою в одному такому ключі. Вона може сама собі суперечити». Головне - результат: недовіра, конфлікт, поляризація.
Реальна проблема може стати паливом для фейку
Ще одна важлива теза спікера: дезінформація не завжди вигадує проблему з нуля. Іноді вона бере реальну проблему, яка вже викликає емоції, і розкручує її до конфлікту.
Так було з темою українського зерна у Польщі. Протести справді відбувалися. Але навколо реальної проблеми почали поширюватися додаткові повідомлення та зображення, які мали сформувати в українців образ Польщі як загрози, а в поляків — переконання, що Україна становить економічну загрозу. «Оця вибуховість цих проблем і їхнє розповсюдження значною мірою було позитивним для Росії ефектом дезінформації».
Те саме стосується історичної пам'яті. За словами експерта, російська пропаганда регулярно використовує тему Волині, емоційно навантажену лексику, «розкриття» нібито таємних документів, щоб посилювати антиукраїнські настрої в Польщі. Тобто проблема може бути реальною. Але спосіб, у який її подають, масштабують і використовують, - вже частина інформаційної операції. Чи працює це?
Дані про ставлення поляків до українських біженців
Статистика, наведена Блажеєм Хорощем, особливо промовиста. На слайді, який показав експерт, наведено дані CBOS щодо ставлення поляків до прийому українських біженців.
За словами спікера, у перші роки повномасштабної війни більшість опитаних вважала допомогу достатньою. Лише 4-7% говорили, що допомоги недостатньо, тоді як до 30% респондентів вважали її надмірною. Від середини 2023 року, за його спостереженням, частка тих, хто вважає допомогу українцям надмірною, почала зростати. А ще один показник він назвав особливо промовистим: у березні 2022 року лише 1% опитаних вважав, що Польща не повинна приймати українських біженців. У липні 2026 року - вже майже третина.
Спікер не зводив ці зміни лише до дезінформації - на ставлення суспільства, очевидно, впливають і реальні соціальні, економічні та політичні чинники. Але саме інформаційні кампанії, за його словами, можуть ефективно використовувати вже наявні проблеми та невдоволення. Наприклад, через прості емоційні конструкції: «У нас є свої проблеми, а ми допомагаємо українцям». «Поляки стоять у черзі до лікаря, а українці можуть прийти до лікаря в будь-який момент».
Такі повідомлення не обов'язково містять повністю вигадану ситуацію. Але вони вибудовують певну картину світу і постійне повторення цієї картини поступово змінює суспільне сприйняття. «Тобто тут крапля пробиває камінь так чи інакше», — зазначив Блажей Хорощ. Боти не просто поширюють - вони створюють відчуття, що «так думають усі».
Десять однакових коментарів під дописом можуть здатися думкою десяти різних людей.
А якщо таких коментарів сто? «Йдеться не лише про те, щоб впливати на алгоритми соцмереж, більш широко розповсюджувати якусь інформацію. Йдеться про те, щоб створити таке враження, що навколо тебе всі так думають».
І далі спрацьовує дуже людський механізм: «Якщо ми чуємо одну і ту саму історію з різних джерел, ми в якийсь момент починаємо вірити, що це правда». Саме тут штучний інтелект робить проблему ще масштабнішою.
ШІ - це вже не лише deepfake
Коли говорять про штучний інтелект та дезінформацію, найчастіше згадують підроблені відео. Але Блажей Хорощ наголосив: проблема значно ширша. ШІ дозволяє швидко створювати тексти, графіку, коментарі, профілі, різні варіанти одного й того самого повідомлення.
Діпфек за участю президента Зеленського
«Найчастіше це робота з текстом, з графікою, тобто ще й дозволяє при незначному збільшенні витрат набагато підвищити масовість дезінформації».
На представленому експертом слайді 27% проаналізованих інцидентів були пов'язані з використанням AI. При цьому автору дезінформації навіть не потрібно створити ідеальний фейк. «Навіть якщо там скількись людей побачать якусь помилку, то на масштабі отримувачів такої інформації для автора це не має ніякого значення». Тобто якщо із мільйона людей 50 тисяч повірять або поширять - операція вже може вважатися успішною. А якщо це «BBC»?
Іноді людину навіть не намагаються змусити довго читати сайт. «Ні, головне просто зробити скрін, першу сторінку». Потім цей скриншот починає жити власним життям у соцмережах і месенджерах.
І спрацьовує авторитет бренду: «Якщо є якась не до кінця правдоподібна інформація, але проілюструвати її фотографією нібито з BBC, то люди вже починають думати: ну, якщо це BBC, то вони це перевірили». Тому правило просте: не довіряти логотипу - перевіряти першоджерело.
Фейк - фальшива евакуація Харкова
Що робити звичайній людині, щоб не втрапити в пастку?
Блажей Хорощ говорить про так звану «інформаційну вакцину». Людину треба не лише вчити спростовувати фейки після того, як вона вже їх побачила. Значно ефективніше - заздалегідь показувати, як працює маніпуляція. «Профілактика, запобігання, попередження набагато ефективніше працює». І далі: «Якщо ми показуємо якісь механізми дезінформації, це в людей формує імунітет».
Це стосується всіх - дітей, дорослих, людей старшого віку, журналістів, посадовців, представників громад. Для Вараського району, на мою думку, ця теза особливо практична. Бо інформаційна безпека громади - це не лише робота державних органів. Це також здатність кожного мешканця не поширити тривожне повідомлення з місцевого чату лише тому, що «його скинула знайома людина».
SIFT: чотири кроки перед «поширити»
На завершення практичної частини спікер запропонував метод SIFT. Його логіка:
зупинися → перевір джерело → знайди інші надійні джерела → повернися до першоджерела.
Як пояснив Блажей Хорощ: «Зупинився перед тим, як ти будеш чим-ділитися, будеш щось шерити. Перевір джерело, перевір цю інформацію в інших джерелах, які дійсно є надійними, чи хтось ще про це говорив. І повернись до матеріалу і перевір першоджерела». Тобто якщо у Facebook написали, що це «повідомило BBC», - не достатньо побачити логотип BBC. Зайдіть на справжній сайт BBC і перевірте, чи є там така інформація. Іноді це займає дві хвилини.
- Якщо фейк уже поширюється: діяти протягом години. Окремо ця порада важлива для органів місцевого самоврядування, громадських організацій та журналістів.
- Якщо з'являється кризова дезінформація, реакція має бути швидкою. «Ваша реакція має бути дуже швидкою, буквально в межах години». Бо мовчання теж можуть використати: «Ага, немає реакції, ви не відповіли, значить вам є що приховувати. І йде наступна хвиля». При цьому спікер застеріг: не варто повторювати фейк у заголовку матеріалу про його спростування.
«Дуже важливо, якщо ви пишете про дезінформацію, не цитувати назви, особливо в заголовках. Тому що дуже багато людей, вони просто читають заголовки».
Для журналістів і комунікаційників громад це дуже конкретне професійне правило. Також потрібно зберігати докази: зробити скриншот, зафіксувати дату й час, за можливості - охоплення або кількість переглядів, і повідомити відповідні органи. Серед ресурсів, які рекомендував експерт, - український Центр протидії дезінформації та база EUvsDisinfo.
Євроінтеграція - теж поле інформаційної боротьби
Розмова про дезінформацію виявилася не просто розмовою про фейки у Facebook. Вона напряму стосується європейського майбутнього України. Блажей Хорощ звернув увагу на активне використання наративів про те, що Європейський Союз нібито не хоче бачити Україну серед своїх членів, що Україну «використають і викинуть», а для європейців українське членство нібито є надмірним ризиком.
Є й інші наративи: наприклад, що Росія «непереможна», що все вже вирішено і допомога Україні лише затягує війну. Тобто боротьба за європейське майбутнє України відбувається не лише на рівні переговорних процесів, законодавства чи реформ. Вона відбувається і в інформаційному просторі - у стрічці кожного з нас.
Насамкінець вебінару традиційна рубрика "питання-відпвідь". Були різні питання, зокрема питали навіть про польсько-українські відносини - чому вони так швидко попсувались і яку роль в цьому відіграла дезінформація, було питання стосовно впливу дезінформації на політичну участь жінок, про успішні кейси протидії дезінформації - в основному від учасниць з числа представниць громадського сектору. Наостанок виступив Себастьян Риж, представник Єврокомісії, працює в структурах Європейської комісії з 2008 року. Він розлого відповідав на складні питання і торкнувся питань внутрішньої політики.
Замість післямови
Для мене цей вебінар був особливим ще й тому, що він завершив цикл TED4Ukraine2026 - 15 вебінарів про європейську інтеграцію України. Я пройшла відбір до програми навесні як учасниця. Як проєктна менеджерка ГО «Агенція регіонального розвитку РУНА» та депутатка Вараської районної ради, я не лише слухала експертів, а й у межах програми на волонтерських засадах працювала над матеріалами про євроінтеграцію - передусім для аудиторії Полісся та Вараського району.
Як це починалось?
За словами Оксани Давиденко, модераторки вебінарів, однієї з представниць організаторів україно-польсьої програми, стосовно тематики лекцій: «Ми давали свободу спікерам, тому що вони, як правило, досить широку експертизу мають. Просто тема штучного інтелекту дезінформації фейків маніпуляцій сьогодні настільки актуальна, настільки впливає на суспільство, що про це треба було говорити обов'язково. і дуже важливо що спікер говорив саме про вплив дезінформації, реагування на дезінформацію для представниць органів місцевого самоврядування і громадського сектору".
Це був останній вебінар. І водночас - один із тих, які хочеться ще раз прокрутити. Для мене тема дезінформації не нова. Як журналістка я активно працюю з нею щонайменше від початку повномасштабного вторгнення. Були різні ситуації. І мушу чесно сказати: бували випадки, коли я сама, як журналістка, піддавалася дезінформації та поширювала фейкову інформацію. Саме тому я проходила навчання, тренінги, зокрема з фахівцями кіберполіції, займалася самоосвітою, вивчала фактчекінг. Сьогодні я вже можу значно професійніше оцінювати інформацію і пояснювати іншим, як не «вляпатися» у фейк. Але 15-й вебінар показав мені інший вимір цієї проблеми.
Майже 40 учасниць і учасників вебінару на тему дезинформації
Особливо цінним для мене був саме масштаб експерта і його здатність показати, як інформаційні кампанії працюють не лише проти окремої людини, а проти довіри між суспільствами, державами та партнерами. І тепер, коли я думаю про Вараський район, місцеві громади, наші Facebook-групи, Telegram-канали, локальні новинні сторінки, мені здається, що відповідь на дезінформацію починається не десь далеко - у Брюсселі чи Києві. Вона починається з нашого телефону чи ПК. З тієї секунди, коли ми отримали повідомлення і вирішили: переслати чи перевірити.
І найкраще завершення цієї 15-вебінарної програми - слова самого Блажея Хороща: «Цим (фактчекінгом - авт.) повинні займатися ми всі».
Саме тому євроінтеграційна просвіта, медіаграмотність, критичне мислення та інформаційна гігієна - це не додаткові знання «для когось». Для українців сьогодні це частина щоденної безпеки.А для мене цей 15-й вебінар став ще одним підтвердженням: європейське майбутнє України треба не лише будувати реформами. Його треба щодня захищати - у тому числі від неправди.
Довідково: TED4Ukraine2026 — це міжнародна українсько-польська освітня та навчальна програма, спрямована на розвиток європейських компетентностей, жіночого лідерства та реформ. Проєкт реалізується організацією Team Europe Direct Polska спільно з українськими громадськими організаціями ГО «Центр "Жіночі перспективи"», БФ «Єдність за майбутнє».
