Лідерів громадської думки ми знаємо. А хто представлятиме Україну в Європі? Хто захищатиме інтереси України в Брюсселі? Саме про це йшлося під час 13-го вебінару програми TED for Ukraine, організованої Team Europe Direct Polska спільно з громадськими організаціями «Центр жіночої перспективи», Благодійним фондом «Єдність за майбутнє» та ГО «Скриня корисних справ». Досвідом Польщі ділилися професорка Варшавської школи економіки Малгожата Моленда-Здзєх та докторка філософії Ірина Дегтярьова.
У своєму селі, селищі чи місті ми добре знаємо тих, хто впливає на рішення місцевої влади. Це громадські активісти, депутати, журналісти, підприємці, громадські організації, професійні спілки. Ми розуміємо, хто може переконати раду підтримати проєкт, відстояти ремонт дороги чи добитися фінансування лікарні. Але що зміниться після вступу України до Європейського Союзу?
Хто представлятиме інтереси українських громад уже не в Києві, а в Брюсселі? Чи існують законні механізми впливу на рішення європейських інституцій? Хто має право бути почутим, як працює лобіювання і чому в Європі це зовсім не означає корупцію?
Лобіювання - це не «домовленості», а право бути почутим
Для багатьох українців слово «лобіювання» досі звучить насторожено. Воно асоціюється з кулуарними домовленостями, великими грошима чи чиїмось прихованим впливом. У Європейському Союзі це поняття має зовсім інший зміст.
Професорка Малгожата Моленда-Здзєх пояснює, що лобіювання – це передусім комунікація між суспільством і владою:
«У кожному процесі комунікації є три елементи. Є той, хто повідомляє про проблему або інтерес. Є той, хто ухвалює рішення. І є повідомлення, яке має переконати. У випадку лобіювання наше завдання зробити так, щоб певне питання потрапило до порядку денного і було розглянуте».
Малгожата Моленда-Здзєх під час вебінару
Вона наголошує: лобіювання не означає, що хтось гарантує позитивне рішення. Його завдання зробити так, щоб голос певної групи був почутий. Саме тому в Європейському Союзі лобіювання є частиною демократичного процесу, а не чимось прихованим.
Від рішення сільської ради – до рішень Європейського Союзу
Українським громадам цей механізм не такий уже й чужий. Коли жителі домагаються ремонту дороги, батьки відстоюють школу, ветерани порушують питання реабілітації, а журналісти звертають увагу на проблему – це теж представництво інтересів. Різниця лише в масштабі.
У Брюсселі так само існують люди й організації, які представляють інтереси своїх громад, професій, університетів, підприємців чи громадського сектору.
«У політиці йдеться про можливість впливу на публічні політики, на ухвалення рішень. Але цей вплив здійснюють дуже різні актори: бізнес, профспілки, громадські організації, аналітичні центри, окремі експерти», – пояснила Малгожата Моленда-Здзєх.
Лобіювання перейшло в онлайн
Спікерка також зазначила, що сучасне лобіювання давно не обмежується особистими зустрічами з посадовцями:
«Хорошим прикладом є лобістські кампанії за посередництвом мережі Інтернет. Говорять, зокрема, про кіберлобіювання, онлайн-лобіювання».
За її словами, дедалі більшого значення набуває і так зване низове лобіювання (grassroots lobbying), коли ініціатива виходить від громадян, місцевих громад чи громадських організацій. Такий підхід використовують, коли потрібно сформувати громадську думку, заручитися підтримкою людей або привернути увагу до суспільно важливої теми.
Учасниці та учасники 13-го вебінару на тему євроінтеграції
Саме тому, зазначила спікерка, в Європейському Союзі дедалі більше зростає роль місцевих медіа, які не лише інформують, а й можуть контролювати владу, викривати порушення та допомагати формувати суспільний порядок денний.
Чому Європа слухає не лише великі корпорації
Один із міфів, який спростували обидві спікерки, – що в Європейському Союзі вплив мають лише великі компанії. Так, бізнес традиційно залишається дуже активним учасником процесу. Але останні роки дедалі більшого значення набувають саме громадські організації.
«Зараз приділяється особлива увага новим учасникам. Це хороша новина і для країн-кандидатів. Європейська комісія створює інструменти підтримки тих організацій, які мають ідеї, але не мають великих ресурсів», – сказала професорка.
Вона навела приклад Європейського жіночого лобі, яке отримує фінансування для постійної роботи в Брюсселі. Не менш важливими є й аналітичні центри: «Think tanks працюють постійно. Саме вони дають аргументи, результати досліджень і експертизи, на яких потім будується вся кампанія».
Кейс 1. Європейське жіноче лобі
Професорка навела приклад European Women's Lobby – найбільшої мережі жіночих організацій Європи. Вона отримує фінансування Європейської комісії, щоб постійно працювати у Брюсселі, брати участь у консультаціях і просувати питання рівних можливостей, захисту прав жінок та боротьби з дискримінацією. Це приклад того, що навіть громадські організації можуть бути впливовими учасниками європейської політики, якщо мають експертизу й аргументи.
Не суспільна проблема, а виклик
Окрему увагу Малгожата Моленда-Здзєх приділила тому, як потрібно говорити про суспільні проблеми. На її думку, люди втомлюються від поганих новин:
«Не варто представляти свою тему лише як проблему. Люди не люблять, коли їх завантажують чужими труднощами. Треба показувати, що це виклик, який можна подолати».
Так у Європі будують сучасні адвокаційні кампанії. Не просто говорять про кризу, а показують шлях до її вирішення.
Рішення народжуються задовго до голосування
Ірина Дегтярьова звернула увагу ще на одну важливу особливість європейської політики. Більшість людей бачать лише фінальне голосування в Європарламенті. Насправді основна робота починається набагато раніше:
«Дуже важливим є так званий agenda setting – формування порядку денного. Саме тоді вирішується, чи стане певна проблема темою майбутнього законодавства».
На цьому етапі працюють університети, експертні організації, дослідницькі мережі, громадські об'єднання. Тому успішне лобіювання – це не один виступ у парламенті, а роки підготовки, досліджень, консультацій і пошуку союзників.
Кейс 2. Закон про штучний інтелект: коли правила пишуть не лише політики
Одним із найяскравіших прикладів сучасного європейського лобіювання став Artificial Intelligence Act – перший у світі комплексний закон про штучний інтелект. Перед його ухваленням свої позиції подавали ІТ-компанії, університети, правозахисні організації, науковці, представники бізнесу та громадського сектору. У результаті документ став компромісом між розвитком технологій і захистом прав людини. Отак і виглядає європейський процес ухвалення рішень – коли закон формується ще до того, як потрапляє до парламентської зали.
Україна вже представлена в європейських консультативних органах
Ірина Дегтярьова звернула увагу на те, що участь України в європейських процесах уже не обмежується статусом країни-кандидата: «На рівні Комітету регіонів і на рівні Європейського економічного та соціального комітету Україна присутня і бере участь дуже активно в роботі. Якщо ви зайдете на сайти обох цих організацій, ви побачите представництва України, які беруть участь у постійних засіданнях цих двох комітетів».
Які закони в ЄС стали прикладами потужного лобіювання
Експертка навела приклади європейських законодавчих актів, під час підготовки яких особливо активно працювали різні групи інтересів: «Найбільша частина такого законодавства стосується цифрового простору: Digital Services Act, Artificial Intelligence Act, GDPR, Digital Markets Act. Друга велика частина – агросектор, третя – бізнес».
Прозорість лобіювання замість кулуарів
Ще один принцип, без якого неможливо уявити європейське лобіювання, – відкритість. Ірина Дегтярьова наголосила, що всі офіційні контакти мають бути прозорими: «Це не просто гарна ідея. Це конкретні вимоги. Усі контакти з інституціями Європейського Союзу повинні бути задекларовані».
Наприкінці виступу Ірина Дегтярьова наголосила, що для успішної інтеграції недостатньо лише знати законодавство: «Нам треба вчитися, нам треба ті знання, нам треба ті інструменти, нам треба навчатися, тому що світ дуже стрімко змінюється».
Посадовці Європейської комісії не проводять неофіційних зустрічей. Після переговорів залишаються документи, короткі записки, звіти.
«Чим вища посада, тим менше часу на читання. Тому потрібно вміти викласти свої аргументи на одній сторінці», – додала Малгожата Моленда-Здзєх, пояснюючи, чому у французькій адміністративній традиції настільки важливим є документ one pager.
Хто сьогодні представляє Україну в Брюсселі?
Це запитання я задала в частині «питання–відповідь». Відповідаючи, Ірина Дегтярьова назвала організації, які вже сьогодні працюють над просуванням українських інтересів у Європейському Союзі. Серед них Promote Ukraine, Центр громадянських свобод, Київська школа економіки, Європейська правда, Національна асоціація адвокатів України, а також низка аналітичних центрів та професійних мереж.
«Вони роблять дуже важливу роботу – пояснюють складні механізми Європейського Союзу зрозумілою мовою і водночас представляють українські інтереси на європейському рівні».
Хто вже сьогодні лобіює українські інтереси в ЄС? Ірина Діхтярьова назвала кілька прикладів.
- Promote Ukraine. Українська громадська організація, що працює у Брюсселі. Займається адвокацією України в європейських інституціях, проводить кампанії на підтримку України, організовує заходи та працює з депутатами Європарламенту.
- Центр громадянських свобод. Організація, відзначена Нобелівською премією миру, активно працює над питаннями відповідальності Росії за воєнні злочини, захисту прав людини та міжнародної підтримки України.
- Київська школа економіки. Не лише університет, а й потужний аналітичний центр. Саме експерти KSE готують дослідження, які використовують під час переговорів щодо відбудови України та її інтеграції до ЄС.
- «Європейська правда». На думку Ірина Дегтярьова, це один із найкращих прикладів медіа, яке виконує адвокаційну функцію. «Вони перекладають дуже складні документи Європейської комісії простою мовою, пояснюють євроінтеграційні процеси так, щоб їх розуміли громадяни.»
«Не дайте себе викреслити з історії»
Фінал вебінару вийшов набагато ширшим за тему лобіювання. Професорка Малгожата Моленда-Здзєх згадала «Голодний марш жінок» у польській Лодзі 1981 року, коли десятки тисяч жінок вийшли на протест через брак продуктів. Повернувшись із вимушеної еміграції, одна з лідерок тих протестів сказала слова, які професорка адресувала й українкам:
«Дівчата, не дайте себе викреслити з історії. Саме ви творите цю історію».
На її переконання, після завершення війни саме жінкам доведеться не лише відбудовувати громади, а й відстоювати своє право брати участь у прийнятті рішень.
«Не дозволяйте переконати себе, що з вами щось не так. Ви освічені, розумні, готові діяти й ухвалювати рішення».
Історія одного жіночого маршу
Коли професорка згадала «Голодний марш» польських жінок 1981 року, це була не лекція про Європейський Союз, а спіч про відповідальність. П'ятдесят тисяч жінок вийшли на вулиці Лодзі, стукаючи каструлями, бо навіть за продуктовими картками не могли купити їжу. Пізніше одна з лідерок цього протесту сказала фразу, яку Малгожата адресувала сьогодні українкам:
Цим зверненням завершився вебінар, який був присвячений європейському лобіюванню. Але, як на мою думку, його головний висновок стосувався не лише інституцій ЄС, а ще й про відповідальність, активність і готовність людей, зокрема жінок, представляти інтереси своїх громад – спочатку вдома, а згодом і в об'єднаній Європі.
Довідково: Програма TED4Ukraine2026 реалізується Team Europe Direct Polska спільно з громадськими організаціями «Центр «Жіночі перспективи», «Благодійний фонд «Єдність за майбутнє» та «Скриня корисних справ». Авторка статті є учасницею програми та представляє ГО "Агенція регінального розвитку "Руна" та Вараську районну раду".
