Перший переляк від раптового нападу росіян у мешканців Вараського району, зокрема й Антонівської тергромади і вимушених переселенців минув. Натомість прийшли щоденні клопоти і потреби. «Ойкають» і «ахкають» і ті, ті – не всі можливості забезпечуються. Є нарікання, як завжди, на владу. А людям на чужині особливо важко. Тож, аби уникнути домислів та вияснити факти, про які пишуть до редакції жителі цієї громади, ми скористались допомогою нашої громадської кореспондентки Альони Ус. І ось, що вона дізналась.
Інформацію громадській кореспондентці щодо внутрішньо переселених осіб, які тимчасово проживають на території чотирьох сіл – Великі Цепцевичі, Нетреба, Антонівка, Чаква, Антонівської територіальної громади, надала Жанна Адамівна Іщик, секретар Антонівської сільської ради.
Коли у громаду почали прибувати перші переселенці? Як їх зустрічали? Звідки приїжджали люди?
Перші приїжджі почали прибувати у громаду, у села Антонівка, Великі Цепцевичі, Нетреба та Чаква ще 24 лютого 2022 року. В основному, їхали з Харківської, Донецької, Херсонської, Чернігівської, Миколаївської областей до родичів та знайомих. Але найбільше людей приїхало з Києва та Київської області – Буча, Гостомель та інші.
Скільки офіційно ВПО зареєстровано за рік війни і скільки фактично проживає в селах Антонівської ОТГ на даний час?
За час війни офіційно зареєстрованих, тих, які отримали довідку ВПО, в громаду прибуло 430 чоловік. На даний час проживає у селах громади 70 внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Офіційна реєстрація ВПО почалася у кінці березня 2022 року. Значна частина людей навіть і не зверталися за офіційною реєстрацією і в перші три тижні поїхали далі на захід України або за кордон.
Як відбувається взаємодія з переселенцями (координація, консультація)? Чи є інформаційні послуги в ТГ для ВПО?
Великі проблеми були у перші дні офіційної реєстрації ВПО, тому що програмний комплекс «Соціальна громада» працював дуже погано, бо програма не була готова до такої кількості учасників і не могла швидко зареєструвати всіх. Отриманням довідки ПВО вдавалося після декількох спроб, бувало навіть більше п’яти після закінчення робочого дня у вечірній час (година 20:00 -22:00). А це кінець березня – початок квітня 2022 року. На вулиці комендантська година. Тоді працювали під охороною нашого місцевого добровільного формування.
В перші тижні війни було дуже багато дзвінків щодо прийняття та надання житла для ВПО. Але, коли при спілкуванні люди дізнавалися про недалеку відстань від кордону з білорусією, то більше не телефонували. На початках та і по сьогоднішній день є тісна співпраця з районною та обласною адміністраціями по роботі з ВПО, були визначені відповідальні особи в громаді щодо комунікації з внутрішньо переміщеними особами. Так як планувалося прийняття великої кількості людей в громаду, було заплановано надати для тимчасового проживання ( місця компактного проживання ВПО) наші дошкільні заклади «Дзвіночок» у Великих Цепцевичах (завідувачка Любов Юхимівна Кибиш) та «Дубок» (завідувачка Людмила Сергіївна Лебедєва). За весь час повномасштабного вторгнення росії, всі внутрішньо перемішені особи розміщувалися та проживали у приватному секторі наших сіл.
Звідки надходять вказівки щодо роботи з переселенцями?
Робота з ВПО базується на Закон України № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Чи надають органи управління ОТГ психологічну підтримку переселенцям, адже багато з людей пережили жахіття війни, дивом лишилися живі, втратили все і не мають куди повернутися?
У штатному розписі сільської ради посад соціальних працівників немає, але будь-який спеціаліст сільської ради готовий вислухати, підказати та допомогти у вирішенні проблемного питання кожній внутрішньо переміщеній особі. Для передачі інформації та швидкої комунікації з внутрішньо переміщеними особами створена вайбергрупа та відбувається при реєстрації обмін номерами телефонів.
Чи здійснюється перевірка фактичного місця проживання переселенців для оформлення державних соціальних виплат та матеріальної допомоги?
Державні соціальні виплати оформлюються одразу ж при реєстрації особи як ВПО. При оформленні компенсаційних витрат, що пов’язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) внутрішньо переміщених осіб власникам житла (програма «Прихисток»), щомісяця до п’ятого числа власники житла приходять до сільської ради та подають відповідні документи щодо розміщення ВПО за попередній місяць. При отриманні матеріальної допомоги внутрішньо переміщені особи під підпис на відомість особисто приходять у місця отримання допомоги.
Чи ведеться офіційний звіт допомоги, яку отримують ВПО на території Антонівської громади?
Вся допомога, яка надходила до ВПО через сільську раду була облікована та надавалася для сільської ради згідно накладних і видавалася для даної категорії згідно відомостей та під підпис.
Хто, коли і чим допомагав переселенцям?
Щодо допомоги для внутрішньо переміщених осіб, хочу відзначити в першу чергу місцеве населення. Всі наші односельці перейнялися проблемами переселенців – облаштування житла, адже багато людей поселялися в будинки, де тривалий час ніхто не проживав, а там, окрім хати, нічого не було. А вже до вечора було на чому спати, з чого і що їсти та погрітися. Як власними, проблемами переселенців переймалися звичайні люди, запрошували у свої домівки. А, знаючи рівень доходів нашого населення, скажу не перебільшуючи, люди справді діляться останнім.
Переселенець з села Кам’янка, що на Харківщині
З перших днів війни запрацював волонтерський рух у нашій громаді. Односельчани допомагали та і на даний час активно допомагають жителям регіонів, що зазнали збройної агресії росії. Допомагають нашим Збройним Силам України. Хочу відмітити активну участь у вирішенні проблемних питань та допомогу ВПО таких наших односельців, жителів села Великі Цепцевичі: Гребеня Володимира Микитовича, Смулку Оксану Петрівну, Нестерчука Юрія Аркадійовича; жителів села Нетреба: Сенько Анатолія Сергійовича та Кіпера Валерія Сергійовича; жительку Чакви – Мельник Людмилу Яківну. Завдяки старанням Людмили Яківни «наші» ВПО неодноразово отримували матеріальну допомогу: продукти харчування, засоби гігієни, одяг, матраци від благодійних фондів Луцька, Сарн та небайдужих людей з Америки. Також велика подяка Мельнику Олександру Миколайовичу, жителю Антонівки, який одразу ж після дзвінка, надавав своє житло для зовсім незнайомих людей, не питаючи – який склад сім’ї, звідки та на який час. Зараз в його будинку проживає сім’я з Авдіївки, Донецької області. Також до вирішення проблем, зокрема забезпечення дровами, з перших днів проживання внутрішньо перемішених сімей долучилися державне підприємство «Рафалівське лісове господарство» та ТзОВ «Вікторія».
Також хочеться згадати згуртованість та єдність наших громадян у допомозі евакуаційним потягам. По дзвінку зі станції у місті Сарни ми знали, яке село громади готуватиме харчі та товари першої необхідності для потяга, що їде до кордону, в якому жінки з дітьми та люди старшого віку із зони бойових дій. За лічені години готували страви, пакували все необхідне в автомобілі і швидко везли на станцію для біженців. Більше ста тон вантажів було відправлено з нашої громади до постраждалих від війни районів України. Велику активність в цьому і донині проявляє релігійна громада Християн Віри Євангельської села Великі Цепцевичі. Це не просто вантажі, а вже готові до вживання продукти харчування –різні тушковані каші, закрутки, смаколики, хліб та інше.
Яку допомогу за рік отримали ВПО в Антонівській громаді?
Для ВПО, які зареєстровані в нашій громаді, було неодноразово надану матеріальну допомогу. Крім місцевого населення, гуманітарні вантажі надавала Вараська районна військова адміністрація, це в основному продукти харчування. Перші набори були вже видані у квітні минулого року – твердий сир, масло, макарони, курятина. Далі видавалося борошно, горох, тушковані каші. Від благодійного фонду «Юнісеф» надавалася допомога, в основному, сім’ям з дітьми. Активно включилася до надання допомоги і Володимирецька Районна організація Товариства Червоного Хреста. За кошти місцевого бюджету були придбані до Паски та Різдва Хрестового продуктові набори – крупи, борошно, олія, чаї, печиво, пасочки, яйця. Промислові набори – засоби гігієни, ковдра, постіль, рушники на загальну суму 140 тисяч гривень. Всі набори, які формувала громада, видавалися на сім’ю.
Існує певна різниця у матеріальному забезпеченні ВПО в різних регіонах, містах, громадах. На Вашу думку, з чим це пов’язано? Наповнення наборів залежало від кількості членів сім’ї?
Центри видачі матеріальної допомоги на даний час зосереджені у великих містах – Рівне, Луцьк та інші обласні центри. Заявки та видача проводиться за замовленням та доставкою власним транспортом. Наша громада подала лише три заявки. Тобто тричі ми орендували вантажного буса і їздили в Рівне за допомогою. Знаю, що наші ВПО неодноразово їздили у ці центри і отримували допомогу лише для потреб своєї сім’ї. Навіть допомога з Володимирця від Червоного Хреста також доставляється за кошти місцевого бюджету.
З подібними питаннями звернулася й до старости Антонівської громади Валерія Сергійовича Кіпера: «куди можна звернутися щодо роботи переселенцю? Чи є працевлаштовані внутрішньо переселені особи в нашій громаді? От, наприклад, щовесни на території сіл проводиться суботник, чи залучатимете переселенців до спільної громадської роботи по місцю проживання?». На жаль, відповіді досі не отримала. Як і не отримала відповіді на питання до виконуючої обов’язки керівниці Центру Культури і Дозвілля в Антонівській ТГ Раїси Доминікін: «чи залучають до участі переселенців у соціально-культурному житті ОТГ – залучення до культурно-масових заходів, спрямованих на творчий розвиток дітей і молоді, щоб забезпечити їх змістовне дозвілля?».
Кіпер Валерій Сергійович з переселенкою з міста Ізюма Шерстюк Зоєю Олексіївною
До голови Антонівської сільської ради поки не зверталася. Натомість, поспілкувалася з кількома сім’ями з числа внутрішньо переселених осіб. Люди загалом безмежно вдячні за можливість проживати на території сіл Антонівської сільської ради. Багато з них просто не мають вже куди повертатися: їхні населені пункти ще під ворожою окупацією або уже звільнені, але хати розтрощені, поля всіяні мінами. Тож пристосовуються жити на новому місці.
